Усі ми прагнемо духовного розвитку та зростання. Однак у кожного з нас є безліч проблем і страхів, які стають великими перешкодами для досягнення омріяної мети. 

Особливо такі перешкоди виникають під час війни. Через це ми можемо припускатися багатьох помилок у стосунках зі своїми рідними та близькими. Іноді різні погляди на розв’язання тієї чи тієї проблеми перетворюють нас на недругів або й запеклих ворогів. Чи є спосіб з найменшими втратами подолати таке зло? Хтось із тих людей, які не ходять до церкви, звертаються по допомогу до нині дуже модних психологів-коучів. Ще хтось сподівається на дії політиків. Більшість безуспішно топить свої проблеми в алкоголі чи наркотиках, у різних розвагах. Але хура й досі там. Зазвичай від цих способів біди більшає. Однак не лише люди, далекі від Церкви, а й ті, хто регулярно бере участь у богослужіннях, молиться, стає до Таїнств, не завжди ходять у світлі. Часто люди окутуються темінню гріха й ніякі духовні засоби, до яких вони вдаються, не допомагають. Вимита свиня знову йде валятися в багнюці.

Святі отці Церкви пропонують безліч способів позбавлення від того чи того зла, але на найбільш надійний спосіб вказує нам свято Преображення.

Господь узяв на Фаворську гору найближчих учнів: Петра, Іоанна та Якова – і під час молитви обличчя Його засвітилося, як сонце, а одяг став білим, немов світло. При цьому з’явилися й розмовляли з Ним старозавітні пророки: Мойсей, який на Синайській горі під час отримання скрижалей із 10 заповідями сподобився бачити славу Божу, і Ілля, який не боявся викрити за нечестя ізраїльського царя та язичницьких жерців, сподобившись ще до Різдва Христового відчути благодать у вигляді «гласа хлада тонка».

Фаворське світло не було звичайним, яким ми звикли його бачити, коли на горизонті сонце або коли ми вмикаємо електричні прилади. Воно мало нетварну Божественну природу. Тому апостол Петро, відчуваючи благодатність і незвичність цього світла, вигукнув: «Господи! Добре нам тут; коли хочеш, поставлю тут три намети: один Тобі,  один Мойсеєві та один Іллі». Поки він це говорив, їх оповила хмара, із якої пролунав голос: «Цей є Мій Улюблений Син, Якого Я вподобав: Його слухайте!» (див.: Мв. 17:1–9).

Так само у нас, дорогі браття і сестри, гріх, усі страхи та всі проблеми зникнуть, коли душі й тіла торкнеться нетварне світло Божественної благодаті.

Як побачити це світло Преображення? Своєрідними дорожніми покажчиками на шляху до нього є десять заповідей Божого закону, які дістав обраний народ на Синайській горі через Мойсея. Водночас треба рішуче боротися із хибними орієнтирами, тобто ідолами, що їх зводить цей світ, як це робив святий пророк Ілля. Недарма саме Мойсей та Ілля опинилися поряд із Христом на Фаворській горі.

Надійним провідником на шляху до цього Світла є молитва, бо саме під час її звершення учні побачили Господа у славі світла Преображення. Проте розмові з Богом можуть заважати лінощі, осуд інших людей, гордість, пристрасть до грошей. Тому Господь веде учнів, а разом із ними й нас, на високу гору, щоб ми зрозуміли: поки не здіймемося над усім цим, тобто поки не поборемо свою лінь, не припинимо засуджувати оточення, пишатися своїми досягненнями й приліплятися до багатства, то не зможемо торкнутися Божественного світла. А слова Божі, що пролунали із хмари («Цей є Мій Улюблений Син, Якого Я вподобав: Його слухайте!»), нагадують про те, що всі свої справи та вчинки ми мусимо узгоджувати з Божим голосом у нас – совістю.

Нещодавно Церква збагатила лик святих преподобним старцем Порфирієм Кавсокалівітом, який відійшов у вічність 1991 року. Для багатьох із нас він майже сучасник. Тривалий час старець служив ієромонахом у храмі поблизу поліклініки.

Найчастіше до нього приходили люди не з радощами, а зі скорботами, пов’язаними з різними захворюваннями і життєвими негараздами. Старець не любив викривати недоліки змучених та заплутаних у житті людей, а лише говорив їм: «Полюбіть Христа, і все те, що вас пригнічує та губить, гріховні помисли, усе те, що відводить убік, усе це відійде. Благодать Христова дарує вам зцілення. Це як світло. Коли світло приходить, тоді пітьма відступає».

Ще преподобний міркував: «Одні люди прагнуть святості, борючись зі своїми пристрастями і гріхами, а інші – люблячи Христа та виконуючи Його святу волю. Перші досягають небагато, тому що вони ведуть жорстоку холодну війну. Другі досягають більшого. Для люблячих Христа гріховні пристрасті перед радістю любові Божої, які відчувають вони, втрачають свої чари й силу. Коли світає і в нашу кімнату проникає сонячне проміння, темрява неминуче відступає».

Святий запевняв, що «Христос на нас чекає, і щойно ми хоч трохи відкриємо для Нього своє серце, Він негайно входить туди, і тоді ми маємо все. Він (Христос) подібний до сонця, дитя моє. Варто лише трохи підняти штору на вікні, як його світло та промені негайно проникнуть у кімнату та зігріють нас».
«Навіщо ми женемо темряву? – іноді риторично запитував старець. – Запалімо світло, і пітьма піде сама».

Ми багато сил витрачаємо на те, щоб накопичити багатство, зміцнити здоров’я, розвинути інтелект. Це не є гріхом, і цього не відкидає Церква. Але що б ми не робили, головне зусилля маємо докладати, щоб здобути в серці благодать Божу. З нею нам набагато легше перемогти гріховні пристрасті, з нею ми не блукатимемо на життєвому шляху в темряві, а ясно будемо бачити мету. До цього закликає нас Сам Господь: «Шукайте ж перш за все Царства Божого і Його праведності, а це все вам додасться» (див.: Мв. 6:33). Саме в здобутті благодаті Божої, від якої народжується любов, як підказує нам нинішнє свято Преображення, і полягають правильне духовне зростання та справжній сенс життя.

Архімандрит Маркел (Павук)