Митр. Антоній (Паканич) про ознаки справжніх церковних людей.

Якщо ви вважаєте, що церковна людина – це сума певних дій і зовнішніх проявів, то глибоко помиляєтеся.

Зовнішні прояви – вітрина, за якою може таїтися порожнеча. Зовнішність часто буває оманливою і не відповідає змісту. 

Церковна людина – це людина, яка відповіла на заклик Господа: «Прийдіть до Мене, всі хто трудяться і обтяжені, і Я заспокою вас». 

Той, в кому Господь Своїми словами викликав прихильність до Себе, той, хто був підкорений Божою любов'ю і відчув невимовну силу Господню, той, хто залишив все і пішов за Ним, може називатися віруючим. 

Ті, що відповіли на Божий поклик, приходять до Нього для того, щоб Він пробачив гріхи, змінив життя, наповнив його Своєю благодаттю. Приходять тому, що потребують Його. Господу ж потрібно тільки наше спасіння.

Господь заспокоїть, а значить, позбавить всякого страху і всякої небезпеки.

Церковна людина не фарисей і не святоша, а жива людина, що помиляється але щиро кається. Покаяння робить людину церковною. «Не здорові мають потребу в лікареві, але хворі; Я прийшов закликати не праведників, але грішників до покаяння», – сказав Спаситель. 

Церковний значить Христовий, раб Божий, той, хто добровільно і з довірою носить ярмо Христове, тобто євангельські заповіді, які вимагають самовідданості, зусиль і завдяки яким людина здобуває мир і спокій.

Кожна заповідь пахне смиренням, наповнюючи красою і притаманними їй чеснотами того, хто виконує їх.

Виконання євангельських заповідей – найкоротший шлях до лагідності і смирення. І Божественна благодать сходить на них. Вона змінює людину, її душу, її життя. 

Церковний значить той хто знайшов Бога і, таким чином, заспокоївся і щасливий.