Предстоятель Болгарської Православної Церкви помер після тривалої хвороби у віці 78 років.

Увечері 13 березня 2024 року у віці 78 років відійшов до Господа Святіший Патріарх Болгарський і Митрополит Софійський Неофіт. Предстоятель Болгарської Православної Церкви помер після тривалої хвороби, перебуваючи у Військово-медичній академії у місті Софії, повідомляє bg-patriarshia.bg.

«Боголюбні брати і сестри, 13 березня 2024 року, після тривалої хвороби у Військово-медичній академії (ВМА-Софія) о 22:22, внаслідок поліорганної недостатності, помер Святіший Патріарх Болгарський і Митрополит Софійський Неофіт, архієпископ нашої рідної святої Православної Церкви, який є гідним продовжувачем справи своїх уславлених попередників у новітній церковній історії – блаженного Болгарського Патріарха Максима, його духовного наставника, і досі згадуваного Болгарського Патріарха Кирила», – йдеться в офіційному повідомленні Священного Синоду БПЦ.

Святіший Патріарх Неофіт (у світі – Димитрів Симеон Ніколов) народився 15 жовтня 1945 року в місті Софія. 1965 року закінчив Черепиську духовну семінарію.

В 1971 закінчив Софійську духовну академію, після чого був направлений на навчання до аспірантури Московської духовної академії. За працю «Московський синодальний напрямок у руському церковному співі та його значення» удостоєний ступеня кандидата богослов'я. Одночасно з аспірантурою закінчив і регентське відділення при Московської духовної академії. Кандидатський знак «Перший золотий камертон» регентського класу йому вручив Патріарх Московський і всієї Русі Пімен.

Після повернення з Москви призначений 1 вересня 1973 року до Софійської духовної академії викладачем східно-церковного співу та регентом студентського хору.

3 серпня 1975 року в Троянському монастирі Патріархом Болгарським Максимом пострижений у чернецтво з ім'ям Неофіт і вступив під духовне керівництво тодішнього ігумена обителі архімандрита Геласія.

15 серпня 1975 рукопокладений у сан ієродиякона, а 25 березня 1976 року − в сан ієромонаха Патріархом Максимом.

З 30 вересня 1975 року – регент Софійського священицького хору.

15 липня 1977 року повернувся до викладацької діяльності у Софійській академії як старший викладач східно-церковного співу та богослужбової практики, яким залишався до 1980 року.

21 листопада 1977 року зведений у сан архімандрита.

1 січня 1981 року призначений на посаду протосингела Софійської митрополії.

8 грудня 1985 року в Патріаршому Олександро-Невському соборі рукопокладений у єпископа Левкійського, вікарія Софійської митрополії.

1 грудня 1989 року призначений ректором Софійської духовної академії, а за перетворенням академії на богословський факультет Софійського університету став його першим деканом з 26 липня 1991 року.

27 січня 1992 року призначений головним секретарем Священного Синоду Болгарської Православної Церкви.

27 березня 1994 року обраний митрополитом Доростольським і Червенським з кафедрою у місті Русі. Після поділу єпархії на Доростольську і Русенську рішенням V Церковно-народного Собору від 17 грудня 2001 року став митрополитом Русенським.

З 28 жовтня 2009 року по 24 січня 2010 року тимчасово керував Доростольською єпархією.

24 лютого 2013 року на Патріаршому Виборчому Церковно-народному Соборі у Софії обраний Патріархом Болгарським. Того ж дня у соборі святого Олександра Невського відбулася Патріарша інтронізація.