Одним із проявів і знаків нашого часу є постійне ниття. 

Люди безперервно ниють з приводу і без приводу. Наприклад, взимку їм занадто холодно, а влітку занадто жарко. І, гаразд би мова йшла про давні часи, коли від погодних умов дійсно залежало все життя людини – посуха або заморозки могли знищити урожай на полі, що загрожувало голодом, а можливо і смертю. Але в наш надмірно комфортний час кондиціонерів та опалення скаржитися на погоду людям, які ніяк не залежать від тяжкої праці на полях, на відміну від наших предків, як мінімум недоречно.

І це стосується не тільки скарг на погоду. Зараз здається немає жодного чинника, на який би ми не скаржилися. Само собою, ми зараз не говоримо про реальні проблеми з якими можуть стикатися люди. Тільки подумайте від чого ми страждаємо, що виводить нас з рівноваги. «Ах, цей магазин закривається о одинадцятій вечора, а не працює всю ніч – як незручно!», «ці банани недостатньо зрілі», «цей поїзд спізнюється вже на цілих три хвилини. Який жах!». Дивлячись на такі страждання людей зі смартфонами, людина з ще зовсім недавнього минулого просто покрутила би пальцем біля скроні. І була би права.

Люди вже дуже швидко звикають до хорошого і починають сприймати його, як даність, як якесь своє невід'ємне право. І, якщо згадати священну історію, це аж ніяк не явища нашого часу.

Згадаймо євреїв яких Мойсей вивів з єгипетського рабства. Спершу, врятований від нестерпної роботи і гніту, народ скаржився на переслідування фараона, коли ж Господь явив в свою силу і знищив переслідувачів, врятовані тут же стали скаржитися на мізерну їжу, а коли ж Господь послав їм манну з неба їм і цього здалося мало... і адже все це відбувалося при постійних чудесах, явлених Господом. Що вже про нас говорити?

Ось і з нами відбувається рівно теж саме. Ми так мало цінуємо всі блага, які Господь дає нам в цьому житті і постійно нарікаємо. Нам все не так. Нам всього мало. І, як наслідок, нарікання це закінчується ще більшими проблемами.

Ми звикаємо до благ, забуваємо дякувати за них Господа, а відчувши найменший дискомфорт, починаємо нарікати і нити. І, якщо вдуматися, то проблеми через які ми нарікаємо і ниємо, існують тільки в нашій уяві. Адже якби ми насправді цінували те що маємо, то ніколи б не страждали від подібних дрібниць. Ну, подумаєш, поїзд на три хвилини спізнюється, але ж колись довелося б йти пішки, подумаєш, смартфон повільно заряджається, колись не у кожного в квартирі був і стаціонарний телефон (а ще раніше не було і квартир)...

Отже, якщо ми навчимося цінувати і вдячно приймати дане нам, то Господь вбереже нас від справжніх проблем, про які ми навіть не підозрюємо, і дасть нам благо і світло навіть у найважчі і темні часи.

Записала Наталя Горошкова