Чому раптом стає сумно на душі після закінчення пасхального періоду, що триває від Великодня до Вознесіння Господнього?

Смуток, в принципі, постійна супутник людини. Хто не сумує, той не рятується. Хіба можливо душі не віддаватися смутку, будучи у відриві від Бога? Після гріхопадіння Адама і Єви, людина вигнана з раю, відрізана гріхами від Бога. І з тих пір вона болісно шукає свого Творця і сумує, сумує, втративши той блаженний стан, який було дано Богом першим людям.

Буває, начебто, все добре у людини, а їй сумно, не по собі.
Смуток – ознака дущі, що шукає. І кожному потрібно випити свою міру смутку до дна. Смуток – це нескінченна туга душі про Бога. Вона очищає і умиротворяє. І вгамувати цю світлу печаль може тільки Бог. Ніякі земні блага не дадуть душі спокою і миру. Смуток і радість – два рятівних полюси людини. Без смутку не буде і радості.

Тому, не треба боятися сумувати (не слід тільки впиватися сумом і впадати в зневіру), але ми не можемо не сумувати про Бога.

Благодатний і прекрасний період від Великодня до Вознесіння нагадує людям про загублений рай. Природа пахне і торжествує, води відображають небо, земля вбирає сонце і дарує тепло. Всюди – перемога життя, світла і краси. Господь з нами.

Тож не дивно, що після Вознесіння, виникає відчуття якоїсь покинутості, а, отже, смутку. Господь підноситься на Небо, залишаючи нас на землі.

Адже після свого славного Воскресіння Христос перебував серед людей, несучи надію і даруючи любов, зігріваючи своїм світлом. Ми грілися в Його божественних променях.

І ось ми знову одні... і в той же час вже не одні. Нам даний був смак вічності і ми його запам'ятали.

Милістю Божою, ми дожили до нинішнього Великодня і зустрічаємо Вознесіння Господнє. Будемо ж просити Бога про велику милість – дожити до наступного Великодня. Будемо чекати Воскресіння Христового, як манну небесну, як найбажанішу і довгоочікувану зустріч. Будемо готуватися до неї вже сьогодні: сумувати, радіти, вірити, сподіватися, змирятися, любити. І чекати.

Будемо чекати тієї дивної миті, коли все живе на землі з радісною готовністю відгукнеться на заклик: Христос Воскрес! Воістину Воскрес!

Записала Наталя Горошкова