Ще перші християни, в їх числі апостоли, вважали, що друге пришестя Христа Спасителя вони застануть за життя.

Ще перші християни, в їх числі апостоли, вважали, що друге пришестя Христа Спасителя вони застануть за життя.

Вони по-своєму трактували слова Господа «істинно кажу вам: є деякі з тих, що стоять тут, які не скуштують смерті, як вже побачать Царство Боже, що прийшло в силі» (Мк. 9: 1) і чекали Страшний суд над грішним світом ще в земному житті.

Апостоли і найближче коло дійсно побачили рай ще за життя: споглядали Воскреслого Христа від воскресіння до Вознесіння. Де Господь, там рай. Де немає Його, там воістину пекло.

Дух злоби в образі Мефістофеля відповідає Фаусту в однойменній поемі Гете на питання: «але як же ти зараз поза сферою пекла? – «О ні, тут пекло, і я завжди в пеклі».

Де не потрібен Господь, де Його відкидають, там пекло.

Змінюються століття, кров християнська лилася рікою і ллється досі. Немає жодного дня в історії людства, щоб християни не свідчили про свою віру ціною життя.

У наш освічений вік гуманізму, захисту прав людини, де навіть цілі галузі економіки держав відмирають у зв'язку з затятою боротьбою із захисту тварин, християни, як і раніше, зрошують землю кров'ю, їх женуть і вбивають єдино через сповідання Христа.

Звучить питання: до яких пір Небо буде це терпіти?

Справа в тому, що Божественна логіка і логіка людська – це, м'яко кажучи, різні речі. Те, що здається жахливим і неприйнятним тут, крізь призму вічності входить в премудрий божественний план про людину.

Господь, маючи безмежну владу і невичерпні можливості, помер страшною смертю, в тому числі і за найзапеклішого негідника, який народиться через століття.

Людина не все може зрозуміти: Господь дає кожному тільки те, що потрібно для порятунку. Треба змиритися з цим фактом і не вимагати більше.

Приклад – неграмотні рибалки, прості люди, яких Господь посилав на проповідь зі словами: «коли ж будуть зраджувати вас, не дбайте, як або що сказати; бо в той час дано буде вам, що сказати, бо не ви будете говорити, але Дух Отця вашого буде говорити в вас» (Мф. 10:19).

І вони могли підтримувати бесіду з інтелектуальною елітою свого часу: мудрецями язичницького світу, юдейськими книжниками і фарисеями, знавцями Святого Письма, тими, хто все життя присвятив вивченню Одкровення. Учні Христові тлумачили так, що ставили в глухий кут опонентів.

Ознаки кінця світу шукали і багато наступних поколінь християн. Іноді хтось свідомо чи несвідомо бачив виконання пророцтв у подіях свого часу, і цим нагнітав передапокаліптичну атмосферу.

Ознаки є і сьогодні. Але їх досить було і раніше. Історія людства рухається до своєї фінальної точки, це очевидно.  Але як довго триватиме цей процес, нам не дано знати, на якій би кавовій гущі ми не ворожили.  Навіть ангели не знають, тільки Отець.

А нам залишається просити Господа дати нам таку віру, щоб ті, кого ми любимо, жили вічно, щоб все в нашому житті завжди перемагалося любов'ю.

Записала Наталя Горошкова