Митр. Антоній (Паканич) розповів, про кого піклується Господь

Один християнський подвижник якось сказав: людина стає віруючою не тоді, коли замислюється про існування Бога і навіть не тоді, коли починає вивчати заповіді Божі, читати Святе Письмо і святих отців.

По-справжньому віруючою людина стає, коли усвідомлює, що без Бога вона жити не може, що найбільшою цінністю її життя якраз і є Бог.

Якщо людина ще в чомусь іншому бачить сенс свого земного життя, то вона не є віруючою…

Єдине диво, про яке говорять всі чотири євангелісти – це диво множення хлібів. Дане диво навіть не наважувалися спростовувати вороги Христа Спасителя, його сучасники – книжники, фарисеї, тобто іудейська духовна знать.

Через століття ми не забуваємо це диво, воно нагадує нам, що над усім нашим життям є Божий промисл. Кожне євангельське слово звернене до роду людського, кожній людині і буде до кінця століть.

Про що ж нам сьогодні говорить Христос Спаситель і чудо множення хлібів?

Головна думка – якщо людина шукає Бога, якщо всією своєю свідомістю тягнеться назустріч до Бога, то Господь дає такій людині все необхідне, в тому числі і матеріальне. Господь бере на себе всю турботу.

Історія з множенням хлібів наочно показує це. Люди були настільки в той день захоплені проповіддю Христа, що забули навіть про їжу. Але Господь подбав про них і досхочу наситив цю величезну кількість людей, що шукали Його.

Основне завдання людини – зорієнтуватися в житті і позначити, що в ньому головне. Не дай Бог нам направити свої сили, таланти на досягнення другорядного. Прийняти сурогат сенсу за сенс. Тому що в результаті, на всіх полях буде поразка: і на землі не досягнемо успіху і втратимо вічне блаженство.

Святитель Григорій Ніський сказав, якщо людина піклується тільки про земне життя, то вона не вірить у вічність. Коли людина концентрується тільки на тому, як досягти більшого в земному житті: грошей, слави, вона обов'язково забуває про вічність. Всі сили вкладає в земне. Але все земне тлінно.

Якщо людина не вирощує в собі чесноти, то нейтральної порожнечі в душі у нього не буде, місце чеснот займуть спопеляючі пристрасті.

Перебуваючи постійно в суєті, злобі, заздрості, тому, що у кого-то щось краще, душа вже страждає тут, на землі і з цим стражданням вона переселяється у вічність. І весь жах полягає в тому, що у вічності пристрасті не зможуть бути реалізовані і муки душі тривають вічно.

А якщо ми будемо піклуватися про свою душу, Господь все дасть, про все подбає. Ми ніколи ні в чому не будемо потребувати. «Я був молодий і постарів, і не бачив праведника залишеним і нащадків його, що просять хліба» (Псалтир 36:25)

Фрагмент проповіді 15.08.2021 у Покровському соборі м. Бориспіль

Теги

Опубликовано: пн, 16/08/2021 - 14:34

Статистика

Всего просмотров 2,014

Автор(ы) материала

Социальные комментарии Cackle