Слово архімандрита Маркела (Павука).

Нещодавно під час освячення води ми чули євангельську розповідь про Хрещення Христа Спасителя на річці Йордан. При цьому вперше в новозавітній історії було явлення Святої Трійці. Христос зійшов на річку, щоб прийняти Хрещення. Отець при цьому сказав, що це «Син Мій Улюблений, Якого Я вподобав!». А Дух Святий у вигляді голуба зійшов із неба на Христа (див. Мк. 1:9–11).

Хочеться, щоб ми звернули основну увагу на те, що Христос Спаситель не сам хреститься, Його не хрестить Отець чи Дух Святий, а Він приймає хрещення від Іоанна (див. Мв. 3:13–15). А як відомо, Іоанн хрестив лише тих, хто перед тим каявся у своїх гріхах (див. Мв. 3:6). Фарисеїв і садукеїв, які не хотіли визнавати свої гріхи, Іоанн досить суворо викривав, називав поріддям гадючим (див. Мв. 3:7–8).  

Навіщо ж потрібно було приймати хрещення від Іоанна безгрішному Ісусові? Це відбулося не лише заради явлення великої таємниці Святої Трійці. Знову, як і в мить народження в бідній печері, Христос виказує велике смирення. Владика приймає хрещення від раба. І оскільки перед ним хрестилося багато грішних людей, то цієї миті Він бере на себе гріхи всього світу, щоб через деякий час на Голгофі їх спокутувати (див. Іс. 53:4–5).

Це, дорогі браття й сестри, урок для всіх нас. Дуже часто, коли ми бачимо якісь недоліки в рідних, близьких або в оточенні, у нас виникає палке бажання їх виправити, але не так, як це робив Христос, беручи гріхи інших людей на себе, а жорстко смиряючи ближніх.

Ми добираємо такі слова чи все робимо так, щоб через біль чи якусь втрату інша людина відразу виправилася і стала такою, якою ми хочемо її побачити. При цьому ми покликаємося на давню практику смиренності  в монастирях. Але та їхня практика нас мало стосується. Жорстоко смиряти інших людей – це дуже недобрий, можна сказати, антихристиянський спосіб впливу. Так ми ніколи не маємо діяти.

Найкращий спосіб вплинути на інших людей показує Спаситель Христос під час Свого Хрещення. Не гнівайся на ближнього, а візьми себе в руки та смири сам себе, тобто візьми гріхи й тягарі інших людей на себе й відбудь їх.

Як це зробити? Посиль свою молитву та піст за ближнього, зроби інші добрі справи, щоб грішник, побачивши це, сам забажав виправитися (див. Мв. 5:16).

Нині світ страждає через те, що ми не вміємо й не хочемо нести тягарі інших. Ми або замикаємося в собі, коли нам не подобається, як поводить себе оточення, або вдаємося до жорстоких дій. Але, як стверджує святий апостол Павло, лише завдяки тому, що несемо тягарі інших людей, ми виконуємо Закон Христа, Закон Любові (див. Гал. 6:2). 

Як стверджує апостол, світ лежить у злі (див. 1 Ін. 5:19). «Нема доброчинця, нема ні одного!..» – каже святий цар Давид (див. Пс. 13:1–3). Дорогі браття й сестри, ми зможемо багато що в цьому світі виправити, якщо навчимося носити слабкості інших людей. Ми дивуємося, заради чого святі мученики переживали такі жорстокі страждання, заради чого преподобні брали на себе суворі аскетичні подвиги. Усе це вони робили не заради себе (свого егоїстичного “яˮ вони зрікалися), а заради любові до Бога та ближніх. Амінь.