Митрополит Антоній (Паканич) радить з чого потрібно почати Великий піст.

Великий піст слід почати з прощення образ. Прощення – це звільнення.
Людина, яка не зазнала такого звільнення, ще не жила.

Наступив Великий піст – пора життя, пора свободи. І не тільки напередодні посту ми повинні намагатися пробачити кривдників, весь піст стає для нас дверима в нове життя, де немає місця образам.

Будь-яка образа – ознака вкоріненої гордині. Вона не дає можливості ставитися до своєї персони спокійно, без придиху, з гумором. Кожен погляд, кинутий у бік гордовитої людини, оцінюється нею критично і сприймається з особливою гостротою, будь-яка чужа думка, судження оскаржуються, а критика доводить до неадекватної і часом божевільної реакції.

Важко жити гордецям. Та вони і не живуть, а несуть на собі вантаж обрáз, оцінок, постійного роздратування. Придавлені цим вантажем до землі, вони бачать тільки те, що у них під ногами, і не мають можливості подивитися навколо, озирнутися, поглянути на Небо.

Гнів і роздратування – ознаки гордовитої вдачі. Така людина думає про себе щось неймовірне, вважає себе вище, краще, гідніше інших. Безумовно, бувають випадки, коли нас змушують вийти з себе, але це все одно не виправдовує подібних спалахів.

Образа – хвороба душі, відкрита рана, яка постійно болить, не дає дихати і відчувати в повну силу.

Вона міцно сковує почуття і волю людини металевим обручем, не дозволяючи їм проявитися, оновитися.

Ми всі створіння Божі. І образа на когось із Його творінь падає тінню на самого Творця. Безумовно, ця тінь жодним чином не затемнює Спасителя, вона закриває Його від нас. Образою ми закриваємося від Бога.

Образа отруює життя, вбиває радість, робить людину нещасною. Позбавлення від неї – початок порятунку людини.

Нехай Великий піст стане часом плідної роботи над своїми гріхами, нехай образа буде викорчувана з серця назавжди як руйнівна і вбивча сила. Нехай радість в Господі витіснить всі печалі з наших сердець і допоможе одягнутися в шати нового життя у Христі.

Записала Наталя Горошкова