Пояснює протоієрей Володимир Пучков.

Ранкові молитви, як, власне, і вечірні, являють собою невід'ємну частину життя християнина. Молитовне правило, звичайно, у кожного своє, однак не буде перебільшенням сказати, що молитви, котрими розпочинається і закінчується день, присутні в правилі у більшості наших прихожан.

Справді, значення ранкової молитви важко переоцінити. В першу чергу це - подяка Богу за минулу ніч і новий день. По-друге, і це важливо, ранкова молитва (а тим більше - ціле правило) є свого роду зачином для майбутнього дня. Чи звертали ви коли-небудь увагу на коротке повчання, яке друкується в молитвословах перед ранковими молитвами? Там сказано: перш ніж приступити до молитви, необхідно трохи постояти в тиші, поки не вляжуться почуття. І тільки після цього починати молитися.

Це повчання для ранкових годин. Тобто для часу, сполученого у більшості з суєтою і поспіхом. Дійсно, хто хоча б раз не вставав пізніше звичайного, щоб хоч скільки-небудь продовжити час солодкого ранкового сну, а потім в поспіху не метався по квартирі, судорожно збираючись і намагаючись не спізнитися? А скільки серед нас таких, хто ранок робочого дня тільки так і проводить?

Тут же ми бачимо, що нормальний ритм ранку для християнина повинен передбачати не тільки час на молитву, а й можливість не поспішати взагалі, інакше про яке заспокоєнні почуттів можна говорити? У свою чергу, ранок проведений спокійно, без суєти і поспіху, налаштовує людину на спокійний лад, що дає їй можливість не розгубити душевний мир протягом дня, що, погодьтеся, в наш метушливий час особливо цінно для християнина.
Втім, навіть в області очевидного нерідко виникають питання і їх, безумовно, слід прояснювати.

Питання перше: чи обов'язково читати ранкові молитви на старослов'янській мові? Адже по-українськи або по-російськи було б значно зрозуміліше. Дійсно, в наших молитвословах ранкові молитви друкуються на старослов'янській (точніше - церковнослов'янською мовою). На перший погляд, це суттєво ускладнює завдання тому, хто молиться, адже, як не є, а церковнослов'янська мова, при всій своїй зрозумілості, все ж складніше розуміється, ніж розмовна. Що ж, з одного боку, воно, може бути, і так. Однак, з іншого, церковнослов'янська мова має спеціальне богослужбовий призначення. Вона невід'ємна складова частина нашої культури віри. Чому б Церкві не «підтягнути» прихожанина до свого культурного рівня? Молитва сама по собі не дається без зусиль, додаткове зусилля, спрямоване на розуміння тексту, істотної напруги не принесе. Крім того, бажання зрозуміти текст малознайомою мовою непогано стимулює увагу. Цього, правда, позбавлені парафіяни зі стажем - старослов'янські молитви, в тому числі і ранкові, знайомі їм дуже добре і розуміння тексту напруги не викликає. Іншими словами: якщо Церква чекає від нас певного рівня духовної культури, чому б нам не відповідати її очікуванням?

Друге питання: чи не гріх читати скорочено молитви? Здається, у випадках, коли дефіцит часу в наявності, в читанні скорочених молитов немає ні найменшого гріха. Краще коротка молитва, ніж ніяка. Не шкідливий такий підхід і початковим християнам, які тільки набувають навик постійної молитви вранці і ввечері. Іноді читання скорочених молитов навіть краще, ніж читання повного правила, наприклад тоді, коли прочитати всі молитви в спокійній обстановці можливості немає. Так, короткі молитви вдома біля ікон куди краще, ніж повне правило, прочитане в громадському транспорті.

Те ж стосується і можливості слухати молитви в аудіоформаті. Це допустимо і добре, коли іншої альтернативи немає або коли єдиною альтернативою молитвам в навушниках є відсутність будь-якої молитви. Замінювати ж читання повного правила читанням скороченого або слуханням записаного тоді, коли є можливість все нормально прочитати, безумовно, грішно.