Митрополит Антоній (Паканич) про головні ознаки християнина. 

Життя християнина – щасливе життя.

Тому так просто і перевірити, чи я християнин. Якщо щасливий, всім задоволений, не нарікаєш, дякуєш Творцю за життя, за щоденні подарунки і милості, можеш вважати себе християнином.

Якщо ж людина вічно всім незадоволена, їй постійно чогось бракує, якщо вона бачить кругом одну недосконалість, а у всіх оточуючих – ворогів, то така людина навряд чи може називатися християнином.

Безумовно, ми всі впадаємо в різні стани: нарікання, відчаю, невдоволення, гніву, заздрості. Ми слабкі, грішні люди. Але християни намагаються подолати ці стани, не «зациклюються» на них, не насолоджуються гріхом, не смакують, а прагнуть вирватися з його пут.

Радість і вдячність – вірні супутниці християнина. Дороговказною зіркою є жага Богоспілкування, пошук Бога і прилучення Йому.

Християнин шукає усюди можливість стикнутися з Богом, наблизитися до Нього, очищаючись від напускного гріховного лушпиння, вичищаючи свою душу від сміття. Святі Таїнства – одна з форм Богоспілкування, що розкривають божественне всередині людини. Іскра божественного світла проникає в людську природу зі Святим Причастям, живить паростки божественного, закладеного всередині кожного з нас, і вони проростають. І далі від нашої зміни, руху в бік Бога або від Нього, залежить їх зростання або в'янення.

Всі таїнства в Церкві здійснює Христос.

Життя християнина–це постійний рух до Бога, хоч на трохи, але наблизитися. І в цьому не буде людської заслуги, цей рух проводиться не його силами, а його смиренною неміччю, смиренною порожнечею, що дозволяє бути в ньому Богу.

Християнин завжди поступається місцем Богу. Він відходить убік, дозволяючи Йому творити.

Християнин бажає одного – догодити Богу. Догодження Богу стає головною старанністю і сенсом життя. Всі пориви і бажання християнина виходять з Божої волі.

Записала Наталя Горошкова