Єпископ Рашко-Призренський звернувся до православних із закликом.

Єпископ Рашко-Призренський Теодосій закликав православних сербів, які живуть на землях Косово і Метохії, не продавати свої будинки і не їхати з краю, щоби не кидати православні храми, монастирі та кладовища. Звернення ієрарха опублікував 23 вересня 2020 року сайт Mitropolija.com.

«Дорогі брати і сестри, духовні чада, возлюблений у Христі народ Божий!

Сербський православний народ століттями жив на землях старої Рашки, Косово і Метохії, де простягаються найглибші коріння нашого духовного існування, втіленого в численних святинях нашої Церкви. Протягом століть ці святині сяяли, як маяки, показуючи нам і оточуючим, що ми тут свої, що ми не хочемо нічого віднімати в інших. Усе, що відібране, то і прокляте. Наша справа одна – зберегти те, що нам належить і що наші предки залишили нам у спадок.

Дотримуючись завіту святого Лазаря, користуючись можливістю, як єпископ Рашко-Призренський, я батьківські закликаю наших віруючих людей залишитися у своїх багатовікових домівках і не залишати чужим власність, яку наші предки з трудом зберегли у найважчі часи турецького панування, під час численних воєн та лих. Це не звичайна земля, яку можна продати або купити, це земля, засіяна кістками наших предків, освячена молитвами, окроплена сльозами трудівників і залита кров'ю мучеників.

Залишаючись у своїх маєтках, у своїх вогнищ, ми стаємо хранителями своєї ідентичності й наших святинь, які органічно пов'язані з віруючими людьми і православною вірою. Наша віра століттями оберігала нас у вихорі історичних подій, щоби ми були народом Божим, спадкоємцями святого Сави і великих Неманичей, святого Царя Лазаря і численних святих мучеників, просіяли на землі Рашки, Косово і Метохії.

На жаль, щоразу, коли ми чуємо, що наші люди продають землю і продовжують залишати свої будинки, ми відчуваємо біль і втрату. Ми всі тут пов'язані у Христі як одне тіло і одна душа, незалежно від того, в якій би частині нашої землі заповіту ми не жили. Ми знаємо, що життя нелегке, і що багато хто із нас стикаються з важкими матеріальними умовами. Але ми також знаємо, що наші предки залишалися вірними своїй вірі та рідним грудям у більш важких умовах і, таким чином, внесли величезний внесок у те, щоби ми тут сьогодні були. Щоразу, коли хтось збирається продати своє майно, він повинен, перш за все, подумати про своїх родичів і сусідів, які хочуть тут залишитися. Нам треба остерігатися, щоб через наш егоїзм не поставити їх у ще скрутніше становище. Хтось може тимчасово вирішити своє фінансове питання продажем, але слід задатися питанням: чи можна порівнювати цю тимчасову розраду з свідомістю і докорами сумління через те, що ми, таким чином, погіршили становище наших родичів і сусідів. Вони сповнені рішучості залишитися на нашій святій землі, і наші дії можуть поставити їх у ще скрутніше становище. Кожна людина повинна думати, перш за все, не про себе, а про виконання заповіді Христа любити Бога і ближнього.

Пастирськи ми закликаємо всіх вас, брати і сестри, опинившись перед цим вибором, запитати себе в глибині душі, чи варто продати землю і заробити гроші, але, в той же час, понести важкий тягар совісті? Тому давайте і в ці історичні моменти продемонструємо християнську і, перш за все, людську відповідальність перед самими собою, нашими дітьми, яким необхідно знати, звідки вони родом, і перед нашими сусідами. На них ми перекладаємо тягар, який, як нам здається, ми легко скинули з наших плечей.

Тому давайте ми всі прислухаємося до євангельських слов нашого Господа і Спасителя, Який говорить нам: «Яка ж користь людині, що здобуде ввесь світ, але душу свою занапастить?» (Мф. 16:26). Давайте проявимо терпіння і принесемо жертву любові, тримаючись разом як один народ Божий, наслідуючи святих роду нашого, щоб стати вірними служителями Господа нашого. Давайте збережемо любов і братську солідарність, щоб показати, що ми гідні діти наших предків, і зберегти цим нашу віру, ім'я та сталість нашого перебування на землях нашого найсвятішого Раса, Косово і Метохії».