На конференції в КДА обговорили історичний шлях Української Православної Церкви

Учасники порівняли Статути УПЦ і розкольницької ПЦУ.

Історичний шлях Української Православної Церкви після дарування в 1990 році Благословенної Грамоти Святішого Патріарха Московського і всієї Русі Алексія ІІ про незалежність і самостійність УПЦ у своєму управлінні обговорили учасники ХІI Міжнародної науково-практичної конференції «Духовна та світська освіта: історія взаємин – сучасність – перспективи». Захід відбувся з благословення Блаженнішого Митрополита Київського і всієї України Онуфрія в Актовій залі Святої Успенської Києво-Печерської Лаври 27 жовтня 2020 року, повідомляє Kdais.kiev.ua.

Участь у форумі взяли 76 доповідачів, серед яких представники духовних навчальних закладів Української Православної Церкви, представники світських вищих навчальних закладів із України та з-за кордону, викладачі і студенти Київських духовних шкіл.

Пленарне засідання конференції відкрив ректор Київської духовної академії і семінарії єпископ Білогородський Сильвестр.

Керуючий справами Української Православної Церкви митрополит Бориспільський і Броварський Антоній оголосив вітальне слово Блаженнішого Митрополита Онуфрія.

Як зазначив Предстоятель, за 30 років Українська Православна Церква пройшла непростий історичний шлях, позначений як здобутками, так і прикрими втратами. Майбутнє Церкви залежатиме від нашої стійкості у вірі, вірності її вченням та канонічному переданню.

«Від нашої стійкості у вірі, від нашої вірності Церкві, вірності її вченню та канонічному переданню, залежить майбутнє Православ’я в Україні. Незважаючи на всі негаразди, ми маємо свідчити і своїм словом, і своїм життям про Христа, про любов та прощення, про святість та моральну чистоту, ми маємо нести слово Боже нашому народу. Ми маємо підносити щиру молитву Богу за нашу Церкву та за нашу країну», – зазначив Блаженніший Митрополит Онуфрій.

Далі митрополит Бориспільський і Броварський Антоній виступив із доповіддю на тему: «Історичний шлях Української Православної Церкви в незалежній Україні: до 30-річчя Благословенної грамоти Святішого Патріарха Алексія ІІ».

Окресливши події, що передували моменту дарування Патріаршої Грамоти, а також характеризуючи її значення для Української Православної Церкви, владика підкреслив: «Патріарша Грамота 1990 року заклала підвалини церковного життя в Україні на якісно новому рівні. Вона давала унікальну можливість для розвитку принципу соборності в управлінні Української Православної Церкви».

«…Три десятиліття історичного шляху Української Православної Церкви були майже безперервною боротьбою за право вільно сповідувати свою віру і вільно звершувати свою місію. Тому вже сам той факт, що, незважаючи на всі випробування та на всі перепони, Українська Православна Церква активно розвивалася, свідчить про внутрішню духовну силу нашого віруючого народу», – сказав керуючий справами УПЦ.

Ректор Київських духовних шкіл єпископ Білогородський Сильвестр у доповіді «Статутні документи УПЦ та ПЦУ: порівняльний аналіз» зосередив увагу на відмінності між статутами Української Православної Церкви і так званої «Православної церкви України».

«Порівнюючи статутні документи Української Православної Церкви з Томосом та Статутом ПЦУ, можна сказати, що у певних позиціях обсяг прав нашої Церкви є співставним або навіть більшим, чим обсяг прав ПЦУ. Наприклад, статутні документи УПЦ не передбачають втручання інших Помісних Церков у процес обрання Предстоятеля. Натомість Статут ПЦУ в особливих випадках припускає таке втручання з боку Константинопольського патріарха. Статут УПЦ не передбачає для священників та дияконів права подавати апеляції до церковно-судових інстанцій Московського Патріархату. Статут же ПЦУ чітко говорить про можливість таких апеляцій до Константинополя», – сказав владика ректор.

Він також поділився цікавим спостереженням: «Українська Православна Церква не є навіть Автономною, при цьому її канонічний статус багато в чому співставний не тільки з Автономними, а навіть і з Автокефальними Церквами. При цьому ПЦУ є автокефальною, однак при цьому Константинополь зберігає чимало механізмів впливу на її внутрішнє життя».

Торкаючись питання щодо врегулювання розділення в українському Православ’ї, єпископ Сильвестр підкреслив: «…український церковний конфлікт має не тільки політичний та канонічний вимір, але й вимір догматичний, віровчительний. Ми стикаємося сьогодні з двома дуже різними інтерпретаціями устрою Світового Православ’я. Цілком очевидно, що вирішення церковного конфлікту в Україні буде тісно пов’язаним з богословською полемікою з приводу першості у Вселенській Церкві».

Далі проректор з науково-богословської роботи професор Володимир Вікторович Бурега зачитав доповідь на тему: «Визит в Киевскую духовную академию св. прав. Иоанна Кронштадтского в 1893 г. (в описании проф. И.А. Сикорского)».

Заступник голови Відділу зовнішніх церковних зв’язків УПЦ, професор протоієрей Миколай Данилевич презентував видання: «Воссоединение Киевской митрополии с Русской Православной Церковью 1676-1686 гг. Исследования и документы». Збірник вважається найповнішим зібранням архівних документів з історії приєднання Київської Митрополії до Руської Церкви в 1686 році.

Після презентації єпископ Білогородський Сильвестр подякував учасникам конференції за цікаві й змістовні доповіді. За його словами, вони будуть опубліковані у нових виданнях журналу «Труди Київської духовної академії».

Далі робота конференції продовжилась на 8-ми секціях: «Історичний шлях Православ’я в Українських землях», «Православна Церква в незалежній Україні: проблеми та виклики», «Біблеїстика та богослов’я: історичний досвід та сучасні виклики», «Церковно-практичні дисципліни: історичний досвід та перспективи», «Історія та сучасність богословської освіти», «Студентська наука в духовній школі: богослов’я та біблеїстика», «Студентська наука в духовній школі: церковно-історичні дисципліни», «Студентська наука в духовній школі: церковно-практичні дисципліни».

Теги

Социальные комментарии Cackle