Щодня багато людей страждає від військових дій. Але для віруючих ситуація складніша подвійно: вони зазнають усіх тягот воєнного часу, їхні будинки та храми потрапляють під обстріли, водночас в тилу у наших парафіян відбирають храми, а духовенство зазнає репресій.

У цих умовах все більш тривожні чутки вражають уяву людей. Багато хто перебуває в розгубленості та зневірі: як бути і що робити?

Не панікувати та не боятися. Панікер неспроможен міркувати здорово, оскільки його думки підпорядковані низинним тваринним інстинктам.

Недаремно Господь на сторінках Святого Письма постійно навчає віруючих: «Не бійтеся!» .Ось, наприклад, як Бог каже пророку Ісаї: «…Не бійся, бо Я з тобою; не бентежся, бо Я Бог твій; Я зміцню тебе, і допоможу тобі, і підтримаю тебе правицею правди Моєї. Ось, у соромі залишаться всі, роздратовані проти тебе; будуть як ніщо і загинуть ті, що суперечать тобі. Шукатимеш їх, і не знайдеш їх, тих що ворогують проти тебе; що борються з тобою будуть як ніщо, зовсім ніщо; бо Я Господь, Бог твій; тримаю тебе за праву руку твою, кажу тобі: “Не бійся, Я тобі допомагаю“» (Іс. 41:10–13).

І ці слова звернені не лише до пророка, а й до всіх віруючих усіх часів, у тому числі й до нас із вами. Справді, як можна панікувати і виявляти боягузтво, якщо Сам Бог із нами?

Тому при кожному тривожному, неспокійному, лякаючому повідомленні потрібно, перш за все, взяти себе в руки, заспокоїтися, помолитися Господу, надати себе повністю Його святій волі і лише тоді приймати будь-яке рішення. Дії під впливом сильних емоцій не призводять до добра.

Виконувати заповіді. Хоч би які відбувалися події навколо нас, ніщо не позбавляє нас від наших християнських обов'язків. Навіть навпаки: найжорсткіші випробування – це перевірка, наскільки ми є християнами на справах, а не на словах. І чим більше ці випробування, тим старанніше нам варто подвизатися у справах благочестя. Якщо ми виконуємо заповіді, жодні земні біди не зможуть здолати нас.

Підтримувати тих, кому складніше. Як би нам часом не здавалося, що випробування надто важкі, завжди знайдеться хтось із наших братів, кому важче, ніж нам. І в цьому випадку ми зобов'язані надати посильну допомогу стражденному. Чим тільки можливо: комусь допомогти грошима, комусь притулком, комусь добрим словом чи розумною порадою. Головне не залишати наших братів по вірі безпорадними. Тоді Господь не залишить й нас самих.

Записала Наталья Горошкова