Керуючий справами УПЦ прокоментував намір патріарха Варфоломія відвідати Україну.

Про це владика Антоній написав на своїй сторінці у Facebook:

«Вчора патріарх Варфоломій заявив про свій намір приїхати в Україну. Його візит має відбутися напередодні святкування Дня Незалежності нашої держави. Враховуючи даний аспект, не так складно припустити, що главу Фанару чекатиме насичена програма, густо приправлена політичними та ідеологічними моментами.

Але ж було б добре, якби закордонний гість замість офіційних прийомів або участі в організованих спеціально під нього масових заходах зміг хоча б на кілька хвилин послідовно опинитися в декількох населених пунктах України.

І якби це вийшло реалізувати, багато чого б остаточно стало зрозумілим. Наприклад, те, зумів би чи ні патріарх прямо подивитися в очі віруючим, яких жорстоко побили при захопленні храму в селі Катеринівка Тернопільської області? Чи вийшло б у нього впевнено говорити про те, що він приніс своїм томосом мир у церковне життя України, перед родиною покійного протоієрея Леоніда Делікатного з села Задубрівка Чернівецької області, здоров'я якого було безповоротно підірвано нескінченними нападками на нього та його громаду з боку прихильників «ПЦУ»? Як і те, чи зміг би грецький першоієрарх стверджувати, що він представляє Церкву-матір для дітей і маленьких онуків священика Степана Корольчука з села Поліське Рівненської області, яких спільно з їх великою родиною розкольники виганяли з їхнього житлового будинку на вулицю?

Але ж подібних питань сотні. Оскільки існують сотні таких випадків і інцидентів, пов'язаних з людським горем, болем і стражданнями. І, як не крути, але левову частку відповідальності за них несе саме патріарх Варфоломій, який в гонитві за безмежною владою легалізував український розкол і тим самим спровокував потужну хвилю тиску, а також гонінь на віруючих Української Православної Церкви.

Більш того, приїзд глави Фанару в Україну може надати нового імпульсу згаданим процесам. Однак це не повинно нас лякати. Церква проходила і не такі випробування. І завжди виходила з них переможцем. Чого не скажеш про деяких патріархів константинопольських, чиї сумні долі засвідчили марність надії на силу влади, а не на Бога».