В останні роки люди дуже радикалізувалися у своїх думках та поглядах. Схильні до такого радикалізму, вони агресивно вимагають від оточуючих однодумності з ними.

Але чи є благом така однодумність? Давайте звернемося до Писання. Як про однодумність йдеться там?

Ось, наприклад, у Посланні до Римлян апостол Павло говорить: «Бог же терпіння та втіхи нехай дарує вам бути в однодумності між собою, за вченням Христа Ісуса…» (Рим 15:5). Водночас у Книзі Премудрості Ісуса, сина Сирахова, є така фраза: «…Між народами, змішаними в однодумності зла…» (Прем. 10:5). Висновок можна зробити досить недвозначним: не всяка однодумність є благо.

«Єдинодумство за вченням Христа» – ось про що говорить апостол. А тепер давайте згадаємо, у яких питаннях від людей вимагали і вимагають однодумності в останні роки: політика і геополітика, ставлення до пандемій і карантинів, навіть спорт...

На думку різних ораторів, ми просто зобов'язані раз і назавжди вибрати одну сторону і зненавидіти протилежну.

Але ж для християн може бути лише одна сторона – сторона Господа Ісуса Христа. Все інше, хоч би як це здавалося важливим у цю секунду для нецерковних людей, другорядно, а то й третьорядно.

Все це нагадує гасла недавніх часів, коли народ «у єдиному пориві» будував комунізм. Комунізм не побудували, а ось гасла і, найголовніше, мислення гаслами залишилося.

«З ким ви?» – питають християн. «Ми з страждаючими, ми зі знедоленими, ми з плачучими, ми з голодними, ми з гнаними – незалежно від їхніх позицій у тій чи іншій минущій земній сфері».

І ось цього віруючим ніяк не можуть пробачити. Відразу слідує окрик з протилежних сторін: «Не смійте шкодувати всіх! Жалійте тільки цих – вони правильні!». І нам дуже красномовно розкажуть, як і чому ми маємо співчувати одним людям і ненавидіти інших. Така «однодумність», така вибірковість не для віруючих.

Є гарна фраза, яку часом приписують свт. Августину Іпонійському: «У головному – єдність, у другорядному – свобода, у всьому – любов». Для нас найважливіше за всіх часів, серед усіх випробувань єднання з нашим Господом, любов до Бога і ближніх, спасіння душі, боротьба з гріхом. Ось у цьому має бути серед нас однодумність – однодумність Господньої любові.

Щодо мирських справ, які не мають прямого відношення до Христа, тут у кожного свій вибір. І якщо це когось дратує, йому варто себе запитати: може, зі мною щось не так, можливо, я неправильно розставляю свої пріоритети, може, мій погляд затуманений світом, а розум поневолений мирськими турботами і забув про Господа?

Записала Наталя Горошкова