Митрополит Антоній (Паканич) розповів, яким був спочилий Предстоятель УПЦ.

За ті роки, що пройшли з моменту смерті Блаженнішого Володимира ми мали можливість гідно оцінити епоху його предстоятельства.

Часом доводиться чути закиди на адресу покійного, мовляв, чому він не підтримав той чи інший політичний напрямок, той чи інший рух, не відреагував так або так. Але закиди ці виходять, як правило, від радикалів з різних політичних таборів. А саме радикалізм був абсолютно чужий митрополиту Володимиру. І ці закиди у відомому сенсі підтверджують його правоту – адже Блаженніший Володимир вів церковний корабель серединним курсом, тим самим «царським шляхом», про який говорить Писання, не ухиляючись ні вправо ні вліво, не піддаючись на спокусу послідувати за миттєвим модним направленням на догоду мінливому натовпу. 

Але напевно найголовнішою якістю Блаженнішого Володимира, була любов до ближніх, мирний дух і обїєднуюча праця. Спочилий Предстоятель, як ніхто, міг об'єднувати людей різних поглядів і характерів в роботі на благо Церкви. І навіть якщо хтось починав помилятися, Блаженніший Володимир з воістину ангельським терпінням намагався наставляти тих, хто оступилися, завжди даючи їм ще один шанс. Блаженніший міг однаково ставитися до всіх, в тому числі і до тих, хто мав іншу точку зору. І, не дивно, що навіть вороги його поважали.

Любов, терпіння до ближніх, миротворчість і непохитне стояння у вірі — це та спадщина, яку залишив нам покійний митрополит Володимир. І якщо ми уважно простежимо, яким шляхом йшла при ньому Українська Православна Церква і в якому напрямку вона йде зараз, то з усією ясністю побачимо – Церква продовжує зараз йти саме цим серединним шляхом, зазначеним нам спочилим Предстоятелем. І особливо відрадно, що наступник митрополита Володимира — Блаженніший митрополит Онуфрій, володіє тими ж якостями. А це означає, що Українська Православна Церква продовжить свою місію, незважаючи на всі гоніння, проблеми і труднощі.