«Пити пиво легко, рознести свій номер в готелі теж легко, а ось бути християнином – це важке випробування: це і є справжнє бунтарство».

Для чого студенту християнське богослов'я? Таким питанням може задатися не тільки не церковний студент, але й той, що ходить в храм. І дійсно, як богослов'я може допомогти в повсякденному студентському житті? І в чому воно допоможе? У навчанні або, можливо, в спробі сподобатися коханій людині? На перший погляд здається, що відповіді на всі ці питання будуть, звичайно ж, негативними. Але так всім здається тому, що богослов'я люди представляють як щось абсолютно відірване від життя, сухе, запорошене і здатне стати в нагоді лише купці вчених.

О. Георгій Чистяков навіть помічав, що в наш час, як в Середньовіччі, богослов'ям займаються 10 професорів університетів, їх вполуха слухають 15 студентів, а навколо величезна кількість людей, яким все це абсолютно не цікаво.

Яке ж буде здивування цих студентів, навіть і глибоко світських, які не планують і думати про релігію, якщо вони дізнаються, що багато хто з них користується богослов'ям, навіть не підозрюючи про це...

І роблять вони це кожен раз, коли, високими рядками прочитаної книги, або мудрою порадою улюбленого рок-співака, намагаються представити світ цілісно, зшити клаптики Всесвіту в своїй голові воєдино.

Англійський поет Томас Еліот говорив, що для сучасної людини всі явища існують розрізнено. По вулиці їде мерседес, по тротуару поруч з університетом йдуть закохані і люди похилого віку, а він сидить в бібліотеці і читає Аристотеля – і всі ці явища для нього не пов'язані між собою.

Але тим часом душа відчуває не такий погляд на речі і бажає знайти якийсь принцип, який об'єднує все навколо. Далеко не відразу людина починає шукати його в релігії, але справа в тому, що релігія оточує нас не тільки в просторі храму, але, як помічали святі отці пізньої античності, – у всій світовій мудрості і красі.

«Все, що добро, то наше», - писав святий Юстин філософ, який стверджував, що мудрість всіх язичників і всього світу взагалі належить християнству. Так дивилися на це і Григорій Богослов, і Василій Великий.  І виходить, що далекий від релігії студент читає, наприклад, Стівена Кінга, Роберта Хайнлайна або Віктора Франкла – і відкриває для себе мудрість бачити світ в християнському розумінні, вважаючи себе при цьому далекою від віри людиною. Що ж, в цьому особлива мудрість Бога, що він ростить в нас все сьогодення поступово, звертаючись до кожного неповторним чином.

Якщо такій молодій людині випадково попадеться на очі фраза якогось святого – він, швидше за все, не додасть їй значення.  Але коли, наприклад, Еліс Купер, рок-музикант, скаже в інтерв'ю: «пити пиво легко, рознести свій номер в готелі теж легко, а ось бути християнином – це важке випробування: це і є справжнє бунтарство» – і серце молодої людини відгукнеться на ці слова. Про те ж вона могла б прочитати і у Блаженного Августина, але вона не стане читати Августина, а ось Еліса Купера – і прочитає, і послухає.

Точно так толкіністи 90-х років XX століття на пострадянському просторі відчували незвичайне світло, що виходить від казок Толкіна. Це світло і породжувало гру, тому що людям хотілося якомога довше залишатися в такому світлому і високому просторі. І не дивно, що частина цих молодих людей прийшла потім до православ'я, тому що стала шукати витоки світла, що так іх радує, що наповнює казки англійського професора.

Згадую, як і я колись був студентом і толкіністом. І одного разу якась знайома студентка вирішила влаштувати гру по «Хроніках Нарнії» Клайва Льюїса.
- Але ж це неможливо, - відповів я їй.
- Чому? - здивувалася вона.
- Тому що головний персонаж цих казок Аслан, а його зіграти неможливо, - сказав їй я.

І тоді вона зізналася, що хотіла доручити роль Аслана мені. Я подякував їй за таку честь, але відмовився. І в цій моїй відмові звучала саме богословська причина поваги до Бога, про Якого я, котрий не ходив тоді в храм і не думав про віру, знав зовсім мало, але все ж, завдяки прочитанню тих же самих «Хронік Нарнії», розумів, що жодна людина не в силах передати сценічними засобами Його велич, Його мудрість і вміння звернутися до кожного зрозумілою йому мовою.

Адже Він найкращий Будівельник мостів між нами і тією справжністю, яку кожен з нас покликаний знайти, помножити, зростити…

Артем Перлик