Митрополит Антоній (Паканич) про Богородичний псалом, спеціально до свята Введення Пресвятої Богородиці. 

44-й псалом можна вважати сповідуванням серця про Христа, Його славу, Церкву і Його Божественну Матір.

Христос названий в даному псалмі Царем, автор звеличує його чудовими по красі, силі почуттів, віри словами.

Вочевидь, що уста псалмопівця так солодко глаголять від надлишку глибоких почуттів. Він не передає чиїсь слова, не ділиться чужим досвідом, а говорить про пережите і особисто усвідомлене. Слова потужним потоком виливаються з його серця, сповненого благоговіння, любові, радості і захоплення:

«Моє серце бринить добрим словом, проказую я: Для Царя мої твори, мій язик мов перо скорописця» 

Далі постає перед нами чудовий образ Прийдешнього Христа і йдеться про Його перевагу: Він красивий і найпрекрасніший чоловік з усіх, які коли-небудь жили на землі. Давид, створюючи ці рядки, був освітлений полум'ям Божої любові, натхненний Духом Його. Він ніби закликає і всіх нас приєднатися до нього, влитися в цей потік.

Для кожного це чудовий приклад того, як душа повинна вихваляти Свого Творця, Його святість, добро і велич: постійно і щогодини.

Захват душі перед Богом повинен стати нашим природним відчуттям, і чудово, якщо він буде проявлятися не тільки в молитві до Всевишнього, але і в спілкуванні один з одним: 

«Ти кращий від людських синів, в Твоїх устах розлита краса та добро, тому благословив Бог навіки Тебе»

У Псалмі вихваляється міць, сила і правда Христа, славляться його перемоги і мудрість правління:

«Прив'яжи до стегна Свого, Сильний, Свого меча, красу Свою та величність Свою… Твої стріли нагострені, а від них під Тобою народи попадають, у серце Царських ворогів.
Престол Твій, о Боже, на вічні віки, берло правди берло Царства Твого.
Ти полюбив справедливість, а беззаконня зненавидів, тому намастив Тебе Бог, Твій Бог, оливою радости понад друзів Твоїх»

Після славослов'я Христа як Царя з'являються рядки і про царицю:

«По правиці Твоїй стала цариця в офірському щирому золоті.
Слухай, дочко, й побач, і нахили своє ухо, і забудь свій народ і дім батька свого!
А Цар буде жадати твоєї краси, бо Він твій Господь, а ти до землі Йому кланяйся»

Слова про царицю тлумачаться святими отцями по-різному: одні бачать в них пророцтво про Церкву, інші дають цим рядкам Богородичне тлумачення.

Обидва ці сенси присутні тут.

Багато пророцтв трактуються по-різному, але це тільки збагачує їх, робить глибше, виводить за рамки особистісного сприйняття. Глибина віри безмежна, як і пізнання Бога.

Під красою цариці мається на увазі та первозданна краса, яка дана була спочатку людям на землі, але після гріхопадіння вона була спотворена і втрачена. І тільки в Богородиці цар побачив красу, незайману гріхом.

Шанування Пресвятої Богородиці наближає нас впритул до Бога, ми вже не раби, а діти Божої сім'ї. Регулярне читання даного псалма допомагає очистити серце від гріховних уз, наближає його до абсолютного добра і краси, дарує заступництво Пресвятої Богородиці.

Закінчується псалом нагадуванням, що Христос – єдиний шлях до світла і порятунку і Його ім'я збережеться навіки, все пройде, а Він вічний, пам'ять про Нього нескінченна:

«Я буду ім'я Твоє згадувати по всіх поколіннях, тому то народи по вічні віки Тебе славити будуть»

Записала Наталя Горошкова