Було багато подій за 30 років, Господь допоміг все переплисти і залишитися в живих, зазначив Предстоятель Української Православної Церкви.

У день 30-річчя архієрейської хіротонії Блаженніший Митрополит Київський і всієї України Онуфрій розповів, що не мріяв бути архієреєм, «але Бог так дав». Слова Предстоятеля Української Православної Церкви передає Інформаційно-просвітницький відділ УПЦ.

Звертаючись до найстаршого члена Священного Синоду митрополита Одеського і Ізмаїльського Агафангела, який від імені єпископату, духовенства і пастви привітав Архіпастиря зі славним ювілеєм, Блаженніший Владика сказав: «Сердечно дякую Вам, дорогий владико, митрополите Агафангеле, за добрі слова братнього вітання! Ви, як завжди, людина, сповнена Божественної любові, наділяєте мене чеснотами, які я, на жаль, у собі не знаходжу і не бачу, проте я вважаю це для себе програмою на майбутнє. Хоча теж не сильно вірю, що я це зроблю в майбутньому, але сподіваюся тільки на Ваші молитви».

«Сердечно дякую вам, дорогі владики, дорогі отці, брати й сестри, за те, що ви сьогодні прийшли. Для мене це благий день, – продовжив Митрополит Онуфрій. – Якщо я скажу, що не хотів бути священником і архієреєм, то скажу неправду. Я хотів бути священником, хотів служити біля Престолу Божого. Звичайно, я не мріяв бути архієреєм, але Бог так дав – не знаю, чому, явно, не за мої заслуги, – що мене висвятили в сан архієрея».

За словами Предстоятеля, 30 років його архієрейського служіння пролетіли, як один день, як мить. «Було багато подій, цей період був насичений різними церковними й соціальними проблемами, настроями, але – навіть не знаю, як – Господь допоміг усе переплисти й залишитися живим».

Як зазначив Архіпастир, глибокі міркування з цього приводу навряд чи могли б бути корисними. «А ми – і це не тільки я, а всі ми – бережемо чистоту віри, чистоту церковного устрою. Кидаєшся в море – випливеш, не випливеш, виживеш, не виживеш – і, слава Богу, жоден із нас не загинув, а всі перейшли це море і, слава Богу, Господь довів нас до сьогоднішнього дня».

На завершення слова Предстоятель подякував архієреям, духовенству і вірянам за молитви. «Я не хочу говорити про заслуги, бо їх немає. А якщо й було щось добре, то воно більше належить вам, вашим молитвам, вашим трудам, вашій вірі, вашому терпінню, ніж моєму. Однак я дякую Богові за те, що ви сьогодні прийшли та молилися за мене грішного, та прошу надалі не залишати мене у своїх молитвах, щоб Господь допомагав направляти стопи стежками заповідей Христових. Тому що це єдиний шлях, який повинна людина пройти та який людина пройде до Бога задля спасіння. Нехай Господь благословить усіх нас!»