Митрополит Феодосій прокоментував заяву Д. Лубінця.

Віруючі Української Православної Церкви не звертаються за допомогою до омбудсмена України через недовіру та сумніви щодо його об'єктивності. Про це сказав митрополит Черкаський і Канівський Феодосій, коментуючи в умовах домашнього арешту заяву Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини Дмитра Лубінця.

10 жовтня 2023 року, реагуючи на виступ архієрея в ООН про порушення прав віруючих УПЦ, омбудсмен написав, що до нього не надходило звернень від митрополита Черкаського і Канівського Феодосія і що права віруючих в Україні захищені законом. Дмитро Лубінець також звернув увагу, що за результатами моніторингового візиту його Представника на територію Лаври, «обмежень права на свободу пересування, порушень права на життя або фактів катування голодом насельників Свято-Успенської Києво-Печерської Лаври Чоловічого монастиря УПЦ зафіксовано не було».

Митрополит Феодосій зі свого боку зокрема сказав:

«Дійсно, я не спрямовував до омбудсмена заяв із огляду на те, що по-перше, повноваження Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини не передбачають можливості втручання у справи, які перебувають на розгляді суду або правоохоронних органів, а здебільшого віряни УПЦ скаржаться на порушення своїх прав саме до правоохоронної системи.

По-друге тому, що в попередні роки до офісу омбудсмена надійшли десятки звернень вірян УПЦ, що зокрема можна встановити із звіту Уповноваженого ВР України за 2020 рік, де зокрема сказано про те, що «До Уповноваженого надійшло 127 повідомлень, що на 7% більше, ніж у 2019 році (118), щодо дискримінації за ознакою релігійних переконань та порушення права на свободу світогляду і віросповідання…» При цьому омбудсмен вже у ті роки рекомендував «Міністерству культури та інформаційної політики України:

1. Забезпечити проведення інформаційно-роз’яснювальних заходів серед представників різних релігійних громад щодо правових засад використання будівель і майна, правових засобів захисту свобод та інтересів.

2. Опрацювати питання запровадження третейської процедури вирішення спорів між представниками релігійних громад із залученням представників Всеукраїнської Ради Церков та Релігійних Організацій».

Таким чином вже у 2020 та у попередні роки омбудсмену було відомо про вкрай напружену ситуацію у зв’язку із численними конфліктами в Україні на релігійному ґрунті.

Більш того, у 2022 та 2023 році навіть офіс Верховного Комісара ООН із прав людини у своїх звітах однозначно визнав наявність фактів протистоянь на релігійному ґрунті в України та зазначив про суттєві обмеження релігійної свободи, зокрема у доповіді УВКПЛ ООН про ситуацію із правами людини в Україні за період із 01 лютого по 31 липня 2022 року: “Situation of human rights in Ukraine: 1 February to 31 July 2022 – Office of the United Nations High Commissioner for Human Rights” (A/HRC/51/CRP.1) зазначено:

«124. Протягом звітного періоду місцеві органи влади щонайменше семи територіальних громад у Київській, Сумській та Львівській областях тимчасово призупинили діяльність Української православної церкви (яку часто неофіційно називають Українською православною церквою Московського патріархату) на час дії воєнного стану. Місцеві органи влади, наприклад, міська рада Броварського району Київської області, також заборонили проведення зборів, мітингів, походів та інших масових заходів Української православної церкви на час дії воєнного стану без надання чіткого обґрунтування такої заборони.

125. Це призупинення викликає занепокоєння щодо його відповідності міжнародним стандартам у галузі прав людини. Влада не пояснила підстав, на яких були запроваджені такі заходи, або яким чином вони вважаються необхідними та пропорційними для захисту громадської безпеки, порядку, здоров’я, моралі чи основних прав і свобод інших осіб, як того вимагає стаття 18(3) Міжнародного пакту про громадянські та політичні права. Крім того, оскільки діяльність інших регіональних громад та організацій не була призупинена, таке несприятливе ставлення до Української Православної Церкви може становити дискримінаційний захід за ознакою віросповідання або належності до певної релігійної групи».

Що ж стосується відсутності наразі звернень від вірян Української Православної Церкви до омбудсмена, то вірогідно це пов’язано із недовірою вірян – громадян України до цього інституту та особисто до пана омбудсмена.

Наприклад, Уповноважений Верховної Ради України з прав людини не знайшов порушень прав у сфері релігії та не вчинив жодних ефективних дій щодо захисту прав вірян у Хмельницькій області, що викликало з боку вірян обґрунтовані сумніві у об’єктивності омбудсмена, який на думку вірян цієї області «свідомо замовчує проблеми та порушення прав віруючих, щоб pro forma створити видимість законності в релігійній сфері України в очах українського суспільства та міжнародного співтовариства».

Будемо сподіватися, що неминуча увага міжнародної спільноти, і особливо правозахисників всього світу, допоможе нарешті захистити права та свободи вірян Української Православної Церкви в їх власній країні».