Ти говориш, наприклад: «Люблю». Але «люблю» може і означати «я потребую тебе». І це не є чиста любов. Просто насправді ми маємо необхідність в деяких людях. Однак це не означає, що ми їх любимо. 

Любити – це значить хотіти добра тому, кого любиш, піклуватися про нього. Якщо замічу успіх когось – хочу цього, навіть якщо це і не приносить мені ніякої вигоди. «Бажаю успіху своїй дитині, тому що я люблю її. Нехай їде вчитися в будь-яку частину світу. Я люблю її і бажаю тільки добра. Адже їй треба розправити свої крила і виїхати від мене. Я з повагою ставлюся до вибору своєї дитини, тому що я люблю її. Так, її мені буде не вистачати, мої очі не будуть бачити, мої руки не зможуть погладити її, обійняти, не зможу я бути біля неї». Адже коли любиш, думаєш, насамперед, про те, кого любиш. Думаєш про добро для іншого. Так, це складно.

Наведу такий життєвий випадок. Батько говорив своєму синові: «Хочу, щоб ти вступив на обраний факультет. Я люблю тебе, думаю про тебе, бажаю тобі всякого добра». Син відповідав: «Роблю все, що в моїх силах, намагаюся». Готувався, читав, але не пройшов за конкурсом. І батько в момент гніву (адже коли ми гніваємося, то говоримо, все, що відчуваємо і думаємо, хочемо показати, ким ми є насправді) сказав йому: «Знову. Таким безуспішним в житті і залишишся. Завтра піду на роботу, що мені говорити іншим, адже їхні діти пройшли. Дочка мого напарника пройшла. Як мені завтра з'явитися мені перед усіма, і сказати, що ти не пройшов?». І дитина так розуміє, що трапилося: мій батько каже, що любить мене, але тепер я впав в його очах. Так як я не пройшов, він не любить мене. Негайно порівнює мене з дочкою напарника і заявляє: «Що мені завтра говорити на роботі?»

Отже, це любов з умовами. «Я тебе люблю, якщо вчиниш. Я тебе люблю, але щоб мені через тебе не зганьбитися». «Так, добре, не перегинай, все одно його люблю», – відповіси мені. Так, але зауваж, що ти сказав: «Як мені тепер бути перед сусідами, що сказати іншим, як тепер показати справжнє обличчя нашої сім'ї? Сказати, що наша дитина цього року провалила іспити?» І що сталося? Цінність людини в тому, чи поступила вона і скільки у неї дипломів? Щоб полюбити людину, він повинен бути вправний в навчанні? Ні, дорогий мій. Я люблю іншого, що б він не робив, так, як нас любить Бог.

Одного разу я запитав одну дитину: «Коли грішиш, як себе почуваєш перед Богом?» І він мені відповів: «Відчуваю, що Він на мене дивиться дивно, шкодує про мене і гнівається». Інший мені сказав так: «Відчуваю, що Бог мене покарає». Але святі наші кажуть, що «Ми, коли грішимо в нашому житті, повинні відчувати, що Бог нас обіймає з ще більшою любов'ю, адже тоді ми потребуємо цього ще більше».

Господь любить кожне своє творіння. Любить і тебе, любить і мене. Не тільки, коли ми себе добре ведемо, але і коли не дуже. І коли робимо помилки, і коли падаємо. І коли ти поводишся як блудний син, Бог тебе любить. І тоді ти маєш цінність в Його очах, не тому що ти хороший чи поганий, але тому, що ти творіння Його любові, витвір Його рук. Ти маєш цінність, і ти на шляху боротьби з пристрастями, стараєшся, Бог тебе не засудить за це, бо знає, що ти на певному життєвому етапі, зараз у тебе труднощі. Докладаєш зусиль і не виходить – все одно Бог тебе любить. Ти як картина, за якою спостерігає Бог і бачить твою спробу «співпрацювати» з Його благодаттю, взяти пензлик і написати у своєму серці Його обличчя, обличчя Бога, лице любові Христової. Не можеш, робиш помилки, десь тільки мараєш, все плутаєш. І Господь каже: «В кінці хочу побачити досконалу картину. Я не поспішаю. Знаю, що ти сьогодні зробив помилку, знаю, що сьогодні ти лише на шляху до цього. Я не роблю висновків про тебе. Я тебе поважаю. І не порівнюю тебе ні з ким. Переді Мною предстоять святі, Ангели і Архангели. Зі мною і Богородиця з прекрасною душею і милостивим серцем. А ти хто? Ні, не кажу так». Господь так не говорить, не порівнює, кожного любить досконалою любов'ю особисто.

З книги о. Андрія (Конаноса) «Любов назавжди»

Переклад з новогрецької Сергія Рудька