І знову ми з Божою допомогою поринаємо в таємницю влаштування спасіння Господом занепалої людини! Обрізання Господнє – свято-продовження Різдва Христового. 

І знову Святе Євангеліє нам говорить про те, що Бог став Людиною (див. Лк. 2:21). Син Божий став Сином Людським. І щоб це наголосити, Він виконує всі закони Божі, які має виконати людина. Він обрізується, хреститься. І в цьому великому смиренні відкривається нам велика таємниця того, що саме цей Син Людський є Богом. Обрізують Людське Немовля, але ім'я Йому нарікають Ісус. Це грецька вимова єврейського слова, яку можна перекласти як «Бог є спасіння», або Спаситель. Тобто вже в самому імені говориться про те, що саме це Богонемовля є довгоочікуваним Месією-Спасителем. Господь хреститься від руки Іоаннової, смиренно входить у води Йордану. І раптом відбувається Богоявлення Святої Трійці. Скрізь є ця спасительна двоприродня таємниця двоїстості Христа – Істинний Бог та Істинна Людина.

Ця двоприродна таємниця дуже добре відображена в тропарі Обрізання Господнього: «На Престоле огнезрачнем в Вышних седяй со Отцем Безначальным и Божественным Твоим Духом, благоволил еси родитися на земли от Отроковицы Неискусомужныя, Твоея Матере, Иисусе, сего ради и обрезан был еси, яко Человек осмодневный. Слава всеблагому Твоему совету, слава смотрению Твоему, слава снизхождению Твоему, Едине Человеколюбче». Тобто. Той, Хто сидить на Престолі неба, на Престолі світу всього, захотів народитися від Діви Марії і зазнати біль обрізання, «як людина восьмиденна».

Чому? А тому, щоб стати нашим Родичем, і щоб ми стали родичами Його. Щоб ми стали частиною Його Тіла, Яким є Церква Божа. Щоб ми прищепилися до Його лози (див. Ін. 15). Щоб ми наситилися Його життям і принесли спасительний плід.

Щоб ми наситилися Божественним життям, як це зробив святитель Василь Великий. Ось воістину результат, дивовижного Божественного Різдва, Обрізання, прийняття людськості.

І у свято Обрізання Господнього Спаситель ніби нам каже: «Ось мій чудовий райський плід: святий Василю. Це результат моєї праці – спокутного подвигу».

І наше з вами найголовніше і найперше завдання, дорогі брати і сестри, – припасти до лози Христової (а це і є Церква Божа) і залишитися на ній. І в жодному разі не відірватися, не впасти. А, навпаки, наповнюватися життєвим Божественним соком благодаті Святого Духа, як це робив святитель Василь Великий. Щоб принести плід гідний райського вічного блаженства!

У чому нехай нам допоможе великий вчитель Церкви.

Святителю отче Василію, моли Бога за нас!

Протоієрей Андрій Чиженко