Відповідає ієрей Андрій Чиженко.

Напевно, потрібно почати зі слів святого первоверховного апостола Павла: «... язичники, приносячи жертви, приносять бісам, а не Богу. Але я не хочу, щоб ви були в спілкуванні з бісами. Не можете пити чашу Господню і чашу бісівську; не можете бути учасниками в трапезі Господній і в трапезі бісівській. Невже ми зважимося дратувати Господа? Хіба ми сильніші за Нього?» (1 Кор. 10:20-22).

Звичайно, ми не сильніші за Бога. З боку апостола Павла останній вірш даного новозавітного уривка звучить як гіркий гумор.

Сьогодні технології значно спростили подорожі, а разом з ними взаємне спілкування майже всіх народів на Землі. Найдовший авіарейс Сінгапур – Нью-Йорк триває близько сімнадцяти з половиною годин. Перша навколосвітня подорож іспансько-португальської експедиції під командуванням Фернана Магеллана тривала близько трьох років. Причому сам Магеллан до закінчення подорожі не дожив. Був убитий тубільцями на одному з островів Тихого океану.

Половина доби і три роки. Ось таке скорочення часу в XXI столітті. Завдяки розвитку транспортних засобів безліч людей може досить швидко і з комфортом пересуватися по планеті, в тому числі і наші співвітчизники. Тим більше що настала пора відпусток, географія яких в XXI столітті дуже широка – від Туреччини і до Мальдів, від Гавайських островів і до Карибських архіпелагів.

Досить часто знайомство з культурами передбачає також знайомство з релігіями: католицизм, протестантизм, іудаїзм, іслам, буддизм, індуїзм, культ Вуду (басейн Карибського моря), локальні язичницькі культи.

Сьогодні синкретичний час. Час, коли відбувається спроба стирання граней – кордонів між державами, просторових відстаней, граней між релігіями, культурами і навіть статями. Сучасна людина часто всеїдна, в тому числі і в релігійному відношенні. Вона і в католицькому храмі перехреститься, і з мусульманами здійснить намаз, і в індуїстському храмі воскурить пахощі, і Стіну Плачу теж поцілує, і кабалістичну червону ниточку на руку пов'яже, і з Єгипту привезе на папірусі зображення давніх язичницьких божків.

Але звернемося знову до вищенаведеного уривку з Першого Послання до коринтян святого первоверховного апостола Павла.

Апостол суворо попереджає православних християн про те, що «язичники, приносячи жертви, приносять бісам, а не Богу» і що «не можете пити чашу Господню і чашу бісівську; не можете бути учасниками в трапезі Господній і в трапезі бісівській».

Ми повинні чітко відокремлювати у свідомості, що зайти, наприклад, в індуїстський храм чи пов'язати на руку кабалістичну червону ниточку не те ж саме, що маракуї спробувати або покататися на слоні. Це вступ в спілкування з бісами. Відповідно не варто потім дивуватися, що можна потім додому на плечах привезти біса – чи в африканській шаманській масці, або у вигляді індуїстського божка Ганеші, або японської нецке, або в зображенні папірусовому єгипетського Осіріса або Сета. Потім не варто дивуватися тому, що, наприклад, погіршиться життя, самопочуття або здоров'я. Адже така людина вчинила релігійний акт. Вона вступила у спілкування з бісами.

У цьому, звичайно, слід сповідатися. А такі речі просто викинути з дому або краще спалити. Предмети ж сувеніри з різних країн із закликанням імені святої Трійці « в ім'я Отця і Сина і Святого Духа. Амінь» краще окроплювати святою водою. Адже ви не знаєте, що з ними робили і які обряди над ними здійснювали до того, як вони потрапили до вас, тим більше якщо ви везете їх з язичницької країни.

З іншого боку, ми повинні чітко розмежовувати просте спілкування і те «спілкування», про яке говорили святі апостоли. Так, наприклад, десяте правило з книги «Правила Святих Апостолів» говорить наступне: «Якщо хто з відлученим від спілкування церковного помолиться, хоча б то було в домі: такий нехай буде відлучений», тобто не можна молитися з єретиком або розкольником, язичником вдома чи в храмі, чи в якомусь іншому місці. Але, приміром, відомий візантійський правник і тлумач церковного права Вальсамон пише у тлумаченні на це правило: «Бо в церкві молитися разом з відлученим, або поза нею, все одно. Але розмовляти з відлученим не забороняється». 

Тобто нам потрібно зрозуміти, що під спілкуванням святі апостоли в першу чергу розуміли спілкування євхаристійне, богослужбове, молитовне. Але спілкування як розмова, побутові дії, включаючи і відпочинок, цілком можливі. Просто нам потрібно розмежовувати духовне життя і життя побутове. У духовному житті (молитва, відвідування храму, таїнства і обряди) ми повинні залишатися вірними Православній Церкві і не вступати в релігійне спілкування з іншими віруваннями. Що ж стосується суто земної сторони нашого життя, то ми можемо і поспілкуватися, і відпочити, і, так би мовити, «на інших подивитися, і себе показати». Тільки потрібно пам'ятати, що ми – православні християни і віру повинні зберігати, берегти як зіницю ока. Не можна її залишати, як зимовий одяг в шафі. Вона, як і хрестик натільний, повинна бути з нами завжди.

Ієрей Андрій Чиженко