Розповідає священик Андрій Чиженко.

Як в православному богослужінні все з Божою поміччю ув'язано в єдине ціле!

Прощена неділя, коли згадується вигнання святих праотців Адама і Єви з раю.

І ось в понеділок першої седмиці вже закриті Царські врата. Вони не відкриваються ні на одному богослужінні. І всі, хто моляться в храмі - всі нащадки Адамові плачуть, говіють і моляться перед закритими Царськими вратами, біля закритих воріт раю.

Читання Великого покаянного канону преподобного Андрія Критського. Це чудовий, прекрасний і святий твір в стислому вигляді зображує Священну історію Старого і Нового Завітів. Все це, безліч людей і подій, про які пишеться в каноні, немов би виростає перед нами і проходить перед нашим серцевим поглядом з головною метою - пробудити в нас покаяння, усвідомлення власної гріховності і необхідність в спасительному зціленні, яке може дати тільки Бог.

І головний настрій, який нам потрібно набути для зцілення, - це покаяння. Покаяння - ось двері в рай. Через них тільки і можна потрапити в Царство Небесне. Ось, мабуть, ключова і вселенська думка преподобного Андрія Критського, його посил, його моління, адресоване усім нам.

Продовжуючи тему Адамового вигнання і Великого канону, що читається на першій седмиці Святої Чотиридесятниці, хочеться сказати, що ми немов би виходимо в пустелю Великого посту, де повинні шляхом покаяння, молитви і говіння вимолювати собі прощення. Тому в церковних службах в цей період переважають молитви зі Старого Завіту, коли людство чекало приходу обіцяного Богом Месії, як і ми повинні очікувати Світлого Воскресіння Христового. Ми повинні боротися за своє спасіння, як євреї боролися за Землю обітовану, зберігаючи правдиву віру в Господа і сподіваючись на Нього. Серед богослужбових молитов цього періоду багато кафизм Псалтирі, біблійні пісні, тексти Тріоді Пісної, налаштовують душу на покаяння, розм'якшуючи її, роблячи її здатною до сприйняття небесних законів життя в Бозі. Звичайно, в цей період в службах багато колінопреклонінь і особливо вони пов'язані з молитвою преподобного Єфрема Сирина - цією словесною стрілою, цим благанням з піднятими руками (а таких молитов трохи в літургійному житті Церкви, але вони завжди кульмінаційні, найважливіші), коли ми відкриваємо, як діти, перед Богом душу і просимо у Нього, щоб Він зцілив наші пристрасті, дарував чесноти, навчив покаяння і любові. Ми прохаємо в першу чергу Божої благодаті і віримо, що Господь обов'язково її дасть заради нашого спасіння.

У середу і п'ятницю першої седмиці і всіх наступних днів Великого посту до Страсного тижня служаться Літургії Передосвячених Дарів. На цих богослужіннях НЕ перемінюється хліб, вода і вино в Тіло і Кров Христові. Але заготовлені в попередню неділю Святі Дари викладаються віруючим, щоб Господь освятив їх і зміцнив в проходженні поста. У п'ятницю першої седмиці Святої Чотиридесятниці після звершення Літургії Передосвячених Дарів читається канон великомученику Феодору Тирону і освячується коливо в честь події, коли через близько 50 років після своєї смерті цей святий з'явився християнам і попередив про те, що імператор язичник Юліан Відступник наказав всі продукти на ринках окропити ідоложертовною кров'ю. Тоді християни, щоб не занечиститись, приготували коливо і їли його.

Це спогад також зміцнює нас в пості тим, що Бог завжди дбає про своїх вірних і допомагає їм, ведучи шляхом до спасіння.

У суботу та неділю в усі седмиці Святої Чотиридесятниці піст дещо послабляють. Служаться Літургії. У суботу - святителя Іоанна Златоуста, а в неділю - святителя Василя Великого. Можна їсти рослинну їжу з олією.

У неділю першого тижня Великого посту ми святкуємо Торжество Православ'я. Історична історія цього свята нам говорить про те, що через майже столітню боротьбу іконошанування перемогло іконоборство в середині IX століття. І те, що святі ікони і мощі є святинею для Церкви, було засвідчено хресним ходом в Константинополі, який з несенням ікон і мощей відбувся в 843 році в першу неділю Великого посту. Звідси і наша традиція проведення хресних ходів зі святими образами і мощами в цей день.

Перша седмиця Великого посту разом зі святом Торжества Православ'я є певним символом, прообразом Великого посту і Пасхи.

Торжество Православ'я - прообраз Світлого Христового Воскресіння. Символ того, що Бог переможе і Церква переможе обов'язково. А наше завдання  втриматися в ній, і Вона, як рятівний корабель до Царства Небесного, довезе.

А поки звільнимося від баласту гріхів, непотрібного вантажу надмірних уподобань до матеріальних благ, від ракових пухлин пристрастей, звільнимося проходженням Великого посту, який є рятівними, перевіреними ліками, встановленими Самим Господом нашим Ісусом Христом (див. Мф. 4).