Митрополит Антоній (Паканич) радить, як вберегтися від неприємностей.

Господь кожного з нас веде до абсолютної досконалості лише в тому випадку, якщо ми довіряємо Божому керівництву. І тільки ми самі гальмуємо процес вдосконалення: своїм непослухом збільшуємо відстань до потрібної мети, намотуємо зайві кола через упертість, робимо шлях більш болючим з власної дурості, в результаті чого наступаємо на одні і ті ж граблі.

Але Господь, незважаючи на всі наші спроби перешкодити собі стати краще і щасливіше, на превелике милосердя Своє не залишає нас і не кидає, а виводить з тупиків, стелить дбайливо «соломку», щоб не сильно забилися, переносить через бурхливі потоки вод, втішає і зцілює.

Ми відмовляємося в більшості випадків від Його допомоги і порад, стрімголов мчимо невідомо куди, до незрозумілих нам самим цілей.

Немає усвідомленості в житті. І саме в цій неусвідомленості криється фатальна помилка. Неусвідомленість – бісівська пастка, через неї в серце людини, а відповідно, і в життя, проникає всяке зло.

Багато хто не вважає проблемою жити з розмитими орієнтирами і завданнями або ж з їх відсутністю. Подумаєш, відсутні чіткі цілі і уявлення. Начебто і страшного нічого в цьому немає. Всі так живуть. За течією.

Але неусвідомлене проживання, якщо воно не контролюється самою людиною, контролюється кимось іншим. Господь без нашої доброї волі не може нами керувати і вести. Отже, в таких випадках керівництво не в Божих руках, а протилежних, які абсолютно не рахується з людською волею.

Брати, що погано лежить – ось девіз тих, хто хоче погубити душі. Якщо душа нічия, якщо у неї немає господаря (а якщо вона не належить Богу, то у неї немає господаря), її прибирають до рук інші сили.

Людина, що живе без сенсу життя, не прагне до правди, неминуче рано чи пізно стане жертвою ворогів Істини і добра.

Вихід один – вольове зусилля в бік чесноти. Зо дня в день протягом усього життя. І тільки роблячи постійні зусилля над собою, своєю лінню, піднімаючи себе за волосся, як герой Мюнхгаузен, з темряви до світла, ми поступово будемо віддалятися від зла в бік добра.

Звичайно ж, всі наші зусилля марні без допомоги Божої, Його милості і постійних дарів.

Лише з упованням на Великодушного Господа і Його силу, любов, але з максимальними власними зусиллями ми зможемо подолати будь-які негаразди, труднощі і стати Божими – такими, якими задумав нас Бог. А це відомо тільки одному Творцеві.

«Питання не в тому, чим ми збираємося бути, а в тому, до чого Він, створюючи, призначав нас. Він – винахідник, ми ж – тільки його винаходи. Він – художник, ми – тільки картина. Звідки ж нам знати, якими Він збирається зробити нас?» К. Льюїс.

Будемо ж цілком сподіватися на Бога, довіримося його майстерності і будемо радіти тій унікальній картині, яку він перед кожним з нас відкриє.

Записала Наталя Горошкова