Відповідає доцент Київської духовної академії Андрій Музольф.

Це питання, звичайно ж, більш правильно вирішувати кожній людині безпосередньо зі своїм духівником, тому що у кожної людини різне налаштування і різні, так би мовити, «таланти» щодо посту. Деякі люди, і найчастіше до них належать початкові християни, наприклад, не можуть утримуватися від вживання м'ясних або молочних продуктів, і для таких людей навіть один день посту – вже подвиг. Інші ж, навпаки, можуть цілодобово нічого не їсти, але при цьому вони не можуть утриматися від перегляду телевізора або спілкування в соцмережах. Зрозуміло, що для двох зазначених типів людей поняття посту, як певного обмеження, включає різні складові. Якщо людина все життя не їла м'яса, утримання від нього протягом більш ніж сорока днів Великого посту не буде зараховано як чесноту. У такому разі кожній людині – а краще, як я сказав – духовникові, визначати те, від чого можна буде утримуватись у період Великого посту і що буде розцінено Богом як наша, хоч і невелика, зате щира жертва.

Щодо того, як постити за умов смертельної небезпеки, можна сказати таке. Так, звичайно ж, Церква сходить до слабкостей та різних вимушених станів людини. Так, звичайно ж, піст – це, перш за все, не їжа чи пиття, але контроль людини над самою собою, власною душею, щоб до неї не увійшло ніщо погане чи нечисте. Так, звичайно ж, Церква ніколи не засудить людину, яка в умовах війни (наприклад, перебуваючи в ізоляції), їла ту їжу, до якої мала б доступ, не відокремлюючи при цьому пісне від скоромного. Але… За всіх «так, звичайно ж» є одне «але». І тут варто згадати історію трьох вавилонських отроків. Перебуваючи при дворі Вавилонського – у той час наймогутнішого – царя, вони мали доступ до будь-якого виду їжі, але при цьому вони жодного разу не порушили піст. І незважаючи на піст, вони виросли сильнішими і статнішими, ніж їхні товариші, яких посту не дотримувалися. Про що ця історія? Про те, що Бог ніколи не залишить людину, якщо вона, маючи можливість і всі, здавалося б, вибачливі причини для того, щоб порушити піст, все ж таки не робить цього.

Наразі наша країна переживає складний час – час війни. Так сталося, що початок війни припав на початок Великого посту. Звичайно ж, ми можемо знайти купу цитат святих отців, які дозволяють у лихоліття відкласти піст. Але, знову-таки, за зауваженням інших святих отців, якщо людина у важких умовах все ж таки не порушить піст, не перестане молитися Богу, не припинить брати участь у Церковних Таїнствах і, насамперед, у Таїнстві Євхаристії, цим вона собі не нашкодить, а навпаки, тільки зміцнить свій духовний стан. І Бог, бачачи нашу старанність і готовність виконувати Його волю незважаючи ні на які труднощі, можливо, швидше почує наші молитви і пошле нам довгоочікуваний мир.