Про це багато говорять і мало роблять. Для людини, далекої від систематичної розмови з Богом, молитва виглядає чимось в кращому випадку неважливим, в гіршому – казковим і нереальним. Між тим це знаряддя здатне допомогти змінити життя і вирватися за горизонт вузького кругообігу повсякденності.

У нашій церковній традиції соборне богослужіння називали «мольбою», тобто благанням. Очевидно, що розмова з Богом сприймалася як посилене позивання до Особистості Творця. Людина весь час і на всіх етапах просить Бога: їй потрібно поправити здоров'я, добути грошей для прохарчування сім'ї, побачити свої гріхи і отримати надію на спасіння душі. Хоча є й подячні і хвалебні молитви, в яких християнин від чистого серця захоплюється Творцем. Молитву можна назвати першим таїнством, адже в строгому сенсі називається таїнством все з світу Божественного, що не має людського пояснення, але стає інструментом передачі нам благодаті.

І кожне церковне таїнство починається саме з молитви. Ми щоразу просимо Бога, щоб наша зовнішня дія наповнилася Святим Духом і передалася в благодаті нам. Молитва унікальна тим, що доступна будь-якій людині. Не потрібно нагадувати відоме «невпинно моліться» (1 Сол. 5: 17) і ще 243 згадки у Святому Письмі про молитву. Просто потрібно робити.

Феофілакт Болгарський в одному зі своїх тлумачень називає молитву першою справою віри. На жаль, навіть в православному середовищі все частіше з'являються необгрунтований поділ молитви і праці. Якщо молитва не праця, то що ж? Свято, відпочинок, хобі? Одна матушка якось сказала мені з іронією, бачачи нерішучість віруючого по прочитанню 40 канонів святого в проханні про свою нужду: «Погодься, дров наколоти легше, ніж молитися?». І ми ж дійсно втомлюємося після богослужіння, та й після молитовного правила, і як мінімум докладаємо зусилля для того, щоб зважитися, встати перед образом, розкрити книгу, зібрати увагу і волю в кулак, а потім тримати деяку напругу протягом усього процесу. Зауважимо, що читати звичайну книгу набагато легше. Виходить, що молитва – це справжнісінька праця.

І через молитву ми розмовляємо з Богом, тобто встановлюємо зв'язок. І в цьому зв'язку і відбувається якесь поєднання нашого особистого внутрішнього світу з усіма проблемами і душевними болячками, з одного боку, і Господа з Його величчю і чистотою – з іншого. Чи треба нагадувати, як змінювався наш стан після виходу з богослужіння або після особистої молитви. Та у кожного є досвід подій, що відбувалися за молитвами, коли обставини раптово складалися на нашу користь. І начебто грім з небес не грянув, а ситуація вирішилася. За маловер“ям ми колись могли думати, що це лише збіг обставин. Але насправді нам допоміг наш кращий Друг, якого варто тільки попросити – він обов'язково прийде на допомогу.

І чи треба говорити, що молитва змінює людину? Ми неодноразово чули історії про випадки чудесного зцілення людей від невиліковних хвороб, а також ставали свідками інших незвичайних оповідань від віруючих. Життя людей налагоджувалося за їхніми молитвами. Але це відбувалося не одномоментно, а, як правило, після тривалого періоду випробувань. У чому ж справа? Випробування ставали каталізатором, що запускає всередині людини пошук виходу з ситуації, причому разом з Богом. Молитва завжди змінює внутрішній стан, висвітлює думки, дає новий настрій, заспокоює і дозволяє поглянути на ситуацію по-іншому. І ось тут-то і починалося духовне зростання людини і його шлях до Бога. Молитовник починав змінюватися, набувати віри в першу чергу завдяки важливій справі, розмові з Богом.

І реальність людини завжди змінювалася в подібних випадках поступово. Але починалося все саме з молитви. В ній можна і заспокоїтися, і отримати надію на рішення, і почути Бога. «Все, чого не попросите в молитві з вірою, отримаєте» (Мф. 21:22). Тобто Христос прямо нам каже, що ми здатні з Його допомогою змінити свою реальність.

А далі говорити безглуздо, потрібно зробити найскладніше – справу. Встати на молитву, створити регулярний режим, навчитися зосереджуватися на словах, вкладати думки і волю в текст і зуміти почути беззвучний голос Бога в серці. Проблема сучасності – відмова від молитви. Церква перестає бути Церквою, якщо відмовляється від справи спілкування з Богом через розмову з ним. Адже ми на роботі беремо участь в регулярних планерках і нарадах, щоб узгодити ті чи інші моменти, налагодити взаємодію між підрозділами і отримати зворотний зв'язок? На цьому примітивному прикладі відносно можна показати і важливість спілкування людей з Богом. Як добре і правильно для кожного з нас, знає в підсумку тільки Він. Значить, нам потрібна постійна порада з Ним і консультації, завдяки яким ми маємо шанс йти вірною дорогою і змінювати своє життя в потрібному напрямку.

Варто тільки почати. Бог реальніше, ніж нам здається. Впустіть Його в своє життя, наповніть день молитвою і зважитеся змінити разом з Творцем власну реальність вже зараз!

Володимир Басєнков