Як налаштуватися на правильне духовне життя?

Слово духівника Київських духовних шкіл архімандрита Маркела (Павука).  

У дні Великого посту Церква не лише спонукає нас, дорогі браття й сестри, до стриманості в їжі та розвагах, а й налаштовує на правильне духовне життя. Це надзвичайно важливо, бо багато людей моляться, постують, але не спасаються, тому що вибрали неправильний шлях і мають хибні уявлення про те, як потрібно догоджати Богові.

Найперше, що важливе в духовному житті, – це правильна думка. Святитель Ігнатій (Брянчанінов) порівнює її з кермовим веслом, яке прилаштоване ззаду на судні. Хоча воно найменше, і від того, який напрямок йому задає за допомогою штурвала капітан, залежить доля всіх, хто в кораблі, та цілого судна. Так і в житті людини: якщо наші думки правильні й добрі, то й усі наші вчинки добрі. І навпаки, якщо наша голова заповнена маловірними, злими, лукавими, недовірливими, похітливими та марнославними думками, то, відповідно, і все наше життя стає гнітючим та нещасним.

Щоб надати добрий правильний настрій нашим думкам, ми йдемо на богослужіння в храми, ранком і ввечері читаємо молитви, а в період посту ще додаємо до них молитву преподобного Єфрема Сиріна: «Господи і Владико життя мого! Духа лінивства, безнадійности, владолюбства та пустомовности не дай мені! Духа ж невинности, покори, терпіння та любови пішли мені, слузі Твоєму! Так, Господи Царю! Дай мені бачити провини свої і не судити брата мого, бо Ти благословен єси на віки вічні. Амінь».

Ви бачите, як премудро цими словами Церква налаштовує на те, щоб ми не піддавалися неробству, ліні, нудьзі, властолюбству й марнослів’ю та вчилися цнотливості, смиренномудрості, терпіння та справжньої любові, а головне – нікого не осуджували, бо той, хто стежить за чужими гріхами, не може побачити власні гріхи і в них розкаятися.

У всі часи йде запекла війна за думки людей між Богом і дияволом. Бог через голос сумління (совість) та Свої заповіді спонукає нас до добра, а лукавий через злих людей, які нині здебільшого володіють засобами масової інформації, навчає різних гріхів і лихих пристрастей. Святитель Григорій Ніський прямо каже, що всі злі пристрасті народжуються від неправильної діяльності розуму, тобто від недобрих думок.

Наступне, від чого залежить наше духовне життя, – це від правильної віри. Як наголошує святитель Ігнатій (Брянчанінов), спираючись на досвід давніх отців Церкви, правильна віра народжується від належної оцінки людиною самої себе. Христос Спаситель потрібен лише тому, хто відчуває, що він гине. Самонадійним, самодостатнім, гордим, самолюбивим, марнославним людям Христос не потрібен. Про це сказав Він Сам: «…Лікаря не потребують здорові, а слабі. Я не прийшов кликати праведних, але грішників на покаяння» (Мк. 2:17). А преподобний Ісаак Сирін стверджує, що той, хто бачить свої гріхи, кращий за того, хто бачить Ангелів і може воскресити мертвого.

Та відчути себе грішником, розгледіти власні слабкості буває дуже непросто. Більшість людей не звертають на них увагу, а якщо помічають, то виправдовують і не відчувають, що через них гинуть самі й оточення тягнуть за собою на загибель.

Щоб зрозуміти свої гріхи, потрібно навчитися ретельно виконувати заповіді Божі. Якщо людина щось виконує, а щось опускає, тобто робить п’яте через десяте, то вона ніколи не зможе побачити свої слабкості, бо пелена гріхів засліплює її очі. Лише сумлінне виконання заповідей дає змогу людині відчути свої немочі.

І навіть ті добрі справи, які ми робимо, можуть зовсім не мати ціни в очах Божих, якщо вони не приводитимуть до результату – бачення своїх гріхів. Преподобний Симеон Новий Богослов щодо цього каже: «Відплата благодаті буває не за чесноти і не за працю заради неї, а за смирення, що народжується від них».

Також святі отці Церкви особливо наголошують на тому, що правильне духовне життя повинно будуватися на поступовості. Неможливо жадати в серці справжньої любові тій людині, яка ще не перемогла свої пристрасті: гнів, хіть, гордість, осуд та інші гріхи. Саме через нетерпеливість і невміння поборювати за допомогою молитви і покаяння свої пристрасті багато людей відпало й до цього часу відпадає від Церкви в розколи, єресі та секти. Ті, хто нині відкрито ворогують проти нашої Церкви та під патріотичними і націоналістичними гаслами захоплюють наші храми, цим свідчать, що в жодному разі не можуть служити Богові. Бо там, де Бог, там не гнів, заздрість, властолюбство чи ненависть, а смирення, спокій, терпіння й справжня нелицемірна любов.

Перша неділя посту не просто так завершується святом Торжества Православ’я, тобто торжеством правильної віри, бо лише коли ми дотримуємося законів правильного духовного життя й навчаємо цього своїх рідних, близьких, друзів, тоді на спасительному кораблі Святої Православної Церкви можемо подолати бурхливе житейське море й досягнути тихої пристані в Царстві Небесному. Амінь!

Теги

Опубликовано: чт, 18/03/2021 - 19:23

Статистика

Всего просмотров 1,307

Автор(ы) материала

Социальные комментарии Cackle