Сьогодні ми особливо шануємо Третю Іпостась Святої Трійці Бога нашого Святого Духа.

Будь-яка душа живе Духом Святим. Їм просвічуємось, від Його отримуємо сили можливість творити та діяти. Їм писали пророки Святе Письмо. Він говорив устами апостолів. Він творить диво покаяння. Він діє в Церкві в кожному Таїнстві і об'єднує нас докупи. Тому Церква виділяє додатковий день для Слави Утішителя одразу після П'ятидесятниці.

З дня Святої Трійці починається життя Церкви, всі недільні дні аж до Великого посту рахуватимуться саме від дня П'ятидесятниці. Тому що все, що відбувається в Церкві, є справою Святого Духа. Щоденна пам'ять святих – пам'ять тих, які, за словами сщмч. Сергія Мечова, «ще за життя, ще на землі, здобули в собі Духа Святого Божого... Якщо кожна людина є образ Божий, то святий – це той, хто придбав і подобу через набуття Святого Духа… Все йде не від вчення, а від життя. Святі угодники нічого нас не вчили на словах, вони нам показували, вони дали нам власне життя. Тільки у власній душі відкривається кожному Царство Боже поступовим набуттям у ній дарів Святого Духа».

Дуже наочно дію Святого Духа виявляє перший Неділя після П'ятидесятниці – Неділя усіх святих. На думку сщмч. Фаддея (Успенського), «встановивши після свята П'ятидесятниці свято на честь всіх святих, свята Церква хоче наочно показати, наскільки могутні дії Духа Святого в душах людей і як воістину сторицею сприйняли всі святі, що подвизалися для Бога. Привівши нам спочатку на згадку зішестя Святого Духа на апостолів, через які були отримані дари Духа Святого всім віруючим, свята Церква представляє досвідчене ніби свідчення того, наскільки багатьох людей створив Дух Святий «у міру... віку Христового» (Еф. 4: 13), наскільки різноманітні зростив Він плоди духовні у безлічі святих».

Дух Святий живить нас і втішає, тому він Дух Животворячий і Дух Утішитель. Він Дух Життя і тому дарує життя, очищає тіло, оновлює. Сщмч. Сергій Мечов пише: «Дух Святий дозволяє нам тримати в порядку тіло, так що людина починає, помалу, відбивати від душі всі нечисті враження – і це очищення є очищенням не тільки для душі, але переноситься і на тіло, і саме тіло очищається і зводиться до душі. Ось що насамперед дає нам віра в Христа. Ми повинні йти не лише шляхом боротьби з пристрастями, але й набуття дарів Святого Духа. У міру того, як ми самі шукаємо в цьому очищенні Божого образу, Дух Святий веде нас і до уподібнення. Він є тією силою, як каже Макарій Великий, яка дає нам нові органи почуттів: «Господь наш Ісус Христос для того прийшов, щоб змінити, перетворити та оновити єство, і цю душу, внаслідок злочину скинуту пристрастями, створити знову, розчинивши її Божественним Духом. Він прийшов віруючих у Нього зробити новим розумом, новою душею, новими очима, новим слухом, новою мовою духовною, одним словом – новими людьми».

Дух Святий у Церкві розкривається як Дух, як Творець. Кожна душа Їм твориться у свій захід, своїм шляхом, відповідно до особистих якостей людини, її схильності. Апостол Павло одного разу сказав: «Бо Дух все випробує, і глибини Божі. Бо хто з людей знає, що в людині, крім духа людського, що в ньому живе? Так і Божого ніхто не знає, окрім Духа Божого» (1 Кор. 2:11). Боже приносить Він у нас, і перетворює, і рятує, і любить тлінне в нетлінне.

Святитель Фаддей говорить про індивідуальну дію Утішителя на кожного члена Церкви: «Одні, апостоли, поширили вчення Христове до кінців землі, інші мученицькою смертю відобразили відданість свою Христу, треті в найбільшій повноті втілили в собі образ і подобу Божу, за якою створено людину в початку». Тільки Спаситель, який одержав від Отця Свого «Духа… не мірою» (Ін. 3:34), мав за людством усі дарування однаково. Ми ж отримуємо згідно з Божим поглядом і нашою старанністю.

Сщсп. Лука Войно-Ясенецький звертає увагу, що святість буває різноликою. Від пустельництва до життя у вирі мирського життя: «... Багато різними шляхами йшли святі Божі люди тернистою дорогою в Царство Боже. Дуже різні були умови їхнього життя, їх прагнення і схильності та характери; дуже по-різному складалося і їхнє життя, і, відповідно, їхній розум і серце схилялися найбільше до виконання будь-якої однієї із заповідей Божих».

За великою гармонією створені члени тіла людини – око служить ногам, щоб не спотикатися, язик – вухам, щоб передати радість чи новину, рот – шлунку, а шлунок усьому організму дає енергію через кров. Все не просто розумно, геніально. Є інфографіки руху людини, де можна побачити, як м'язи в різних площинах і частинах ноги без збоїв підхоплюють «естафету руху» у мікрочастинах секунди. Так улаштовано тіло людини. І так Дух влаштовує тіло Церкви. Він створює гармонію як великий диригент церковного оркестру.

«Подібна різноманітність духовних обдарувань влаштована з тією метою, – пише свт. Фаддей (Успенський). – Щоб було більш взаємного спілкування в членах Тіла Христового, тобто Церкви, щоб була між ними ніби рівномірність (1 Кор. 12:12–26), щоб кожен, хто не має будь-якого дарування або має його лише частково, потребував сприяння іншого, що має, щоб обдарування кожного служило на загальну користь… щоб той, хто має будь-які дарування, не звеличувався, знаючи, що в інших є ще інші обдарування, а той, хто не має деяких обдарувань, не приходив у смуток, знаючи, що має дари, яких позбавлені інші. Крім того, хоч і різні дарування Духа у святих, проте зазвичай святі, володіючи деякими даруваннями у повноті, не були позбавлені й інших». Так, апостоли сподоблялися вінця мучеників, а мученики благовістили подібно до апостолів, преподобні подібно до мучеників щодня помирали.

Людина пов'язана гріхами, і тільки Дух Божий може розв'язати ці вузли, що сковують свободу. Священномученик Григорій (Лебедєв) у дні П'ятидесятниці говорив, що людина може від цієї пов'язаності почуватися мертвою, але все ж таки покликана до життя: «У тебе ззаду тягар, чому ти кроку не можеш ступити. Це, браття, гріх, він сила руйнування, твоя смерть. Ви всі знаєте, що гріх вас знекрилює, знесилює і заважає йти. Куди там парити! Скинь же з себе цей тягар і будь як боєць на арені, що біжить, щоб отримати приз, а якщо і падає, то знову встає та біжить. Так і ви, якщо вже вийшли на боротьбу, так прагнете мети щосили. Єдина умова, яку повинен при цьому кожен пам'ятати: ви всі – діти П'ятидесятниці, і всі ви закликаєтеся доторкнутися божественного вогню, щоб освятити і оживотворити свою душу і увійти в тьму тем праведників, народжених від П'ятидесятниці».

Ієрей Андрій Гавриленко