Реліквії є частиною колекції музею Ханенків в Києві.

Понад десяток візантійських ікон Національного музею мистецтв імені Богдана та Варвари Ханенків доставили з Києва спеціальним військовим конвоєм через Польщу та Німеччину у всесвітньо відомий Лувр у Парижі. На новій виставці «Походження священного образу», що відкрилася 14 червня та триватиме до 6 листопада 2023 року, представлено п'ять із шістнадцяти вивезених ікон, повідомляє orthochristian.com.

Серед них: чотири ікони VI та VII століть з монастиря святої Катерини на горі Сінай – Богородиця і Немовля Христос, святі Сергій і Вакх, святий Іоанн Хреститель, святі Платон і Глікерія, а також одна мікромозаїчна ікона святителя Миколая кінця XIII або початку XIV століття з Константинополя.

Інші одинадцять містяться в запасниках Лувру.

«Ми були стурбовані збереженням українських колекцій. Коли восени конфлікт в Україні посилився, ми організували їх порятунок», – пояснила агентству AFP директор Лувру Лоранс де Кар. За її словами, якби ікони залишилися в Києві, то зазнали б ризику.

Як зазначається, плани вивезення зібрання візантійських ікон почали розробляти після того, як у жовтні 2022 року історична будівля музею Ханенків була пошкоджена ракетним ударом. Нині вона пустує.

Незабаром після відкриття виставки у Парижі, у ЗМІ поширилася новина про те, що уряд України співпрацює з ЮНЕСКО у справі вивезення реліквій та інших святинь із Києво-Печерської Лаври для відправлення до музеїв різних західних країн. Зі свого боку, міністр культури Олександр Ткаченко та представники ЮНЕСКО спростували наявність подібних планів.

Історія появи синайських ікон в Україні сягає середини XIX століття, коли, здійснюючи паломництво на гору Сінай, їх виявив єпископ Чигиринський, вікарій Київський, Порфирій (Успенський) (1804-1885) – знаменитий учений сходознавець, автор багатьох наукових праць, ініціатор та організатор першої Руської Духовної Місії в Єрусалимі.

Оглядаючи приміщення синайського монастиря святої Катерини, тоді ще архімандрит Порфирій побачив у ризниці серед старого мотлоху кілька дощок невеликого розміру, на яких ледь проступали іконописні зображення. Зважаючи на все, ченці не надто ними дорожили, і він випросив у ризничого ці дошки.

Наукове чуття не підвело священнослужителя – старі надтріснуті дошки виявилися ранньохристиянськими іконами, написаними в техніці енкаустики (воскового живопису), і датувалися VI-VII століттями. 1885 року архімандрит Порфирій заповідав їх музею Київської духовної академії, а 1941 року ікони було передано до музею Ханенків.