Редакція порталу «Православне життя» попросила єпископа Іова (Смакоуза), ректора Почаївської духовної семінарії, прокоментувати у Києві так званий «об'єднавчий собор». 

– «Собор» цей є неканонічним. Навіть нема чого дивитися на деталі його скликання і проведення. Такими ж є і всі його рішення!

Якщо фундамент кривий, стоїть на піску, то яким може бути будівля? Чи здатна вона радувати око своєю красою, приносити користь, стояти довгий час? Зрозуміло для всіх! Значить, для нас це питання риторичне! Хіба може бути щось благим, духоносным для Церкви і в той же час заснованим на брехні, гріху, шантажу і провокаціях, які всі бачили перед «собором» та у день його проведення. Думаю, що на «соборі» не було помітно не те що соборності і благодатності, але навіть простої демократичності. Те, що робилося, було лише видимістю законності, точніше, «фіговим листком», що прикриває нахабство, беззаконня і безбожництво. В Америці таке втручання держави в справи релігійні неможливо в принципі.

З іншого боку, треба дякувати Богу за нашу Святу Церкву і Її ієрархію. Ми бачимо, як за останні 30 років наша Церква виросла, як Вона внутрішньо зміцнилася! Церква дійсно стала незалежною від зовнішніх сил, які політиканствують, вносять спокуси і розбрат. Наскільки мудріше та духовно сильніше стала ієрархія! Який дар Божий для всіх нас канонічно обраний і «право правлячий» наш Першосвятитель і Предстоятель Української Православної Церкви Київський Митрополит Онуфрій!

Непослух і відпадіння від Церкви в новостворену релігійну структуру двох архієреїв – прикрий факт. Але так з апостольських часів завжди очищується від випадкових людей Христова Церква. Вони самі себе відлучили від Матері-Церкви, засвідчили, що «вийшли від нас, але не були наші», як точно сказав в Першому Посланні апостол Любові Іоанн Богослов. У миру би про них сказали, що це були тільки випадкові попутники. Це теж урок для нас – на жаль, негативний: приклад того, куди приводить гординя!

У ці особливі дні, які готують нас до зустрічі з Різдвом Христовим, всім нам належить сугубо молитися, перебувати в пості і послушанні нашої єдиної правильної Церкви Христової.

Цьому нас вчить справжній і улюблений усіма без винятку грецький «екзарх» Святитель Миколай Чудотворець.

Та православна віра, яку він всіляко захищав від спотворень на Першому Вселенському Соборі, і є для нас зразком (правилом) віри і життя у Христі. 

Святитель Миколай Мир Лікійський – святій і древній представник Грецького Сходу – не тільки земні подарунки роздає. На древній Можайськой іконі він тримає в одній руці Божий храм – символ Церкви, в іншій – меч для захисту православ'я від єресей, розколів і безбожництва. І цей його «меч» любові, приклад захисту Істини, є найбільший подарунок для всіх нас.

Записала Наталя Горошкова