Називати гріх гріхом – наш обов’язок перед Богом і перед нашими дітьми, заявив митрополит Ровеньківський Пантелеімон.

9 квітня 2020 року з ініціативи народного депутата від фракції «Слуга народу» Ольги Василевської-Смаглюк у Верховній Раді України був зареєстрований законопроект №3316, яким передбачається внесення змін до Кримінального кодексу України щодо протидії злочинам на ґрунті ненависті за ознаками сексуальної орієнтації та гендерної ідентичності. Цим документом пропонується вважати нетерпимість на основі «сексуальної орієнтації та гендерної ідентичності» обтяжуючою обставиною вчинення злочину, доповнити такою обставиною мало не всі статті Кримінального кодексу, що стосуються насилля (ст. 67, 115, 120, 121, 122, 126…), і запровадити відповідальність в разі порушення у вигляді штрафу від 3 400 до 17 тисяч гривень, або позбавлення волі терміном до 8 років, повідомляє Family.church.ua.

Своїми думками й позицією з приводу законопроекту №3316 поділився глава Місії Синодального відділу УПЦ у справах сім'ї митрополит Ровеньківський і Свердловський Пантелеімон. Ієрарх також розповів про небезпеки, які тягне за собою дана законодавча ініціатива.

Коментар голови Місії Синодального відділу УПЦ у справах сім'ї
з приводу законопроекту №3316

Звичайно, цей проект закону не може не турбувати Церкву, оскільки передбачає заборону на проведення масових акцій на захист сімейних цінностей (дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, які були вчинені організованою групою осіб або спричинили тяжкі наслідки, – караються позбавленням волі на строк від п’яти до восьми років), а також проповіді, оскільки, якщо Церква чи будь-яка інше просімейне об’єднання виступить проти одностатевих шлюбів, усиновлення такими парами дітей чи скаже, що гомосексуалізм є гріхом, то це може трактуватись як публічний заклик до нетерпимості чи ворожнечі.

Хотілося б зазначити, що тут зачіпаються одразу декілька правових і етичних норм. Будь-який гріх, а гріх содомії – особливо, глибоко ранить самого грішника і багато з цих людей страждає, їм дуже важко. Тому, Церква не залишає їх без душпастирської опіки, намагається допомогти їм, і звичайно ж, виступає проти того, щоб хтось їх кривдив. Якщо хтось закликатиме, не дай Бог, вбивати, грабувати чи бити таких людей, то має понести відповідальність згідно з законодавством, ми засуджуватимемо такі заклики і злочини. Церква завжди відстоює гідність людини, в першу чергу, як образу Божого, навіть якщо цей образ і потьмарений гріхами.

Проте, з іншого боку не зрозуміло для чого сексуальну орієнтацію та гендерну ідентичність вводити в особливому статусі в Кримінальний кодекс, чому в особливий спосіб мають бути захищені права гомосексуалістів, а не, скажімо, біженців, інвалідів, інших незахищених верств суспільства, які також можуть стати жертвами насильства. На сьогодні в українському законодавстві є достатньо норм, котрі гарантують належний захист прав людини, її майна і гідності, а запропонований законопроект вдаряє про правам і свободам, які вже гарантовані нам Конституцією, бо запропоновані пані Ольгою Василевською-Смаглюк норми порушують принцип свободи слова забороняючи християнам називати гріх гріхом. В той момент коли Церква замовкне і перестане викривати гріх Вона вже буде не Церквою. Зрештою, в Конституції, як відомо, закріплений принцип свободи релігійних переконань і дуже небезпечною є практика, коли захистити права одних громадян намагаються коштом гарантованих Конституцією прав інших громадян.

Але, звичайно, найбільше нас турбують не всі ці юридичні тонкощі. Церква не просто так захищає цінності традиційної сім`ї. Гомосексуалізм протирічить людській природі, Священному Писанню і задуму Бога щодо людини. Ось ми читаємо в книзі Буття: «І сказав Бог: Створімо людину за образом Нашим, за подобою Нашою (Бут 1:26). Як бачимо, розповідь про творіння homo sapiens ведеться в однині – «Створімо людину». Тут мова ще не йде про чоловіка і жінку, але про одну особу, що містить в собі чоловічу і жіночу природу. Однак далі в тексті однина несподівано перетворюється на множину: і хай володіють… (Бут 1:26). Святитель Іван Златоуст вважав, що перед нами немов би розгортається картина вражаючого єднання того, що незабаром буде розділено і названо чоловіком і жінкою.

«Людина» першої глави книги Буття – це і чоловік, і жінка як одне ціле, одна особа, в якій об’єднані, скоріше, чоловіча і жіноча природа, але не стать в фізіологічному сенсі.

Це дуже важливо усвідомити, тому що для Біблії – первинна особистість. Стать тільки допомагає їй унікально проявити себе. Але стать не диктатор, не фрейдистська першопричина, до якої зводиться все в людині.

У другій главі книги Буття читаємо, як Бог доручає людині наректи імена всьому живому в світі.

І тут настає момент, коли людський досвід пізнає Божественний задум.

У всього, що зустріла людина у цьому первозданному світі є пара, крім самої людини, яка несподівано не тільки відчуває самотність, але розуміє необхідність ще когось. І тільки тоді, коли ця потреба усвідомлюється досвідом людини, Бог дає буття думці Адама.

Біблія оповідає про це так: І навів Господь Бог на чоловіка міцний сон (Бут 2:21). Тобто, згідно біблійного розповіді, щоб створити дружину, Бог вводить Адама в незвичайний стан, для позначення якого в давньоєврейській мовою існувало слово «тардема».

«Тардема» – це більше, ніж міцний сон. Це стан, коли людина ніби втрачає себе. Грецький переклад пропонує нам слово «ékstasis» – буквально екстаз, вихід з себе, коли людина вже не замкнута особистість, а розкрита.

Адам, перебуваючи в «тардемі», занурюючись в свої глибини, розкривається і стає чимось більшим, ніж був до того. І ось тут ми і бачимо те, як на практиці реалізовується Божий задум тільки через дружину чоловік може розкритись як чоловік, а жінка ж розкривається через чоловіка. Причому, кожен у всій своїй повноті! Ось чому гомосексуальні стосунки не розкривають людину, тому що не реалізовується повністю її здатність любити. Вони спрямовані тільки на задоволення похоті, ще й у неприродній спосіб. Розуміння всіх цих речей потім змусить апостола Павла написати в посланні до римлян: «За це i вiддав їх Бог ганебним пристрастям: жiнки їхнi замiнили природне єднання на протиприродне; так само i чоловiки, облишивши природне єднання з жiночою статтю, розпалювалися похiттю своєю один до одного, чоловiки на чоловiках сором чинячи, одержуючи в собi самих належну вiдплату за свiй блуд» (Рим. 1:26-27).

Про яке ж воздаяння говорить апостол? Ми з практики знаємо, що збої статевої ідентифікації дітей, найчастіше, відбуваються через руйнування структурних ролей в сім’ї, тобто внаслідок виникнення такої ситуації коли в сім’ї слабкий батько і дуже сильна мама, коли батьки міняються місцями. Все це призводить до того, що в дитини формується маса психологічних комплексів і страх перед матір`ю чи батьком. Потім такій дитині дуже важко ідентифікувати себе хлопцем і дівчиною. Як наслідок все це провокує глибокий внутрішній конфлікт. Статистика свідчить, що рівень захворюваності різними психічними розладами в гомосексуалістів набагато вищий ніж в людей з традиційною статевою самоідентифікацією, а кількість самогубств вища в десятки разів – ось це і є тим воздаянням, котре має на увазі святий апостол Павел.

Все це свідчить, що гендерна ідеологія є надзвичайно деструктивною.

Ось чому Церква закликає щоб страждання людей з гомосексуальною орієнтацією не поглиблювати через будь-які форми дискримінації, але разом з тим виступає проти пропаганди гомосексуалізму і гендерної ідеології як такої, що несе загрозу психологічному здоров’ю і життю, несе пряму загрозу демографічній і, як наслідок, економічній безпеці держави. Тому, достатньо дивною є готовність окремих представників державної влади просувати відверто руйнівну ідею і практику замість того, щоб утверджувати цінності здорової сім’ї. Такі ініціативи можуть стати дуже небезпечним прецедентом для багатьох інших абсурдних законів. Чому б не дозволити вільний продаж наркотиків чи не узаконити педофілію, адже хтось і від таких паскудств отримує задоволення? Для чого тюрми? Вони ж обмежують свободу… Така законотворчість депутатів може стати просто скринькою Пандори, бо стиратиме грані добра і зла. І рано чи пізно ми можемо отримати ситуацію, коли традиційна сім’я буде вважатись ворогом тих, хто не може зрозуміти ким є вони самі.

Насамкінець хочеться нагадати слова святителя Іоанна Златоустого: «Всесвіт складається з держав. Держави з міст, міста з сімей, а сім’ї з чоловіка і жінки. Хочеш зруйнувати всесвіт – посвари чоловіка і жінку». Що ж чекатиме нас всіх, якщо люди не знатимуть хто вони – чоловік чи жінка? Тому ми заявляємо: Церква не закликає до дискримінації будь-кого, але ми маємо мати право гріх називати гріхом бо це наш обов’язок перед Богом, а також перед нашими дітьми.