Урочисте богослужіння очолив Святіший Патріарх Кирил.

Прославлення в лику святих настоятеля Яранського Пророчицького монастиря архімандрита Геннадія (Парфентьєва), розстріляного богоборцями у 1919 році, відбулося в кафедральному соборному Храмі Христа Спасителя у Москві 24 жовтня 2021 року, в Неділю 18-ту після П'ятидесятниці, день пам'яті святих отців VII Вселенського Собору (787). Божественну літургію з чином прославлення очолив Святіший Патріарх Московський та всієї Русі Кирил, повідомляє Patriarchia.ru.

Його Святості співслужили єпископ Одинцовський і Красногорський Фома, керівник Адміністративного секретаріату Московської Патріархії; єпископ Сергієво-Посадський і Дмитровський Фома, намісник Свято-Троїцької Сергієвої лаври; протоієрей Михаїл Рязанцев, ключар Храму Христа Спасителя; архімандрит Алексій (Туріков), особистий секретар Святішого Патріарха Кирила; духовенство м. Москви.

На малому вході було оголошено постанову Священного Синоду Руської Православної Церкви від 23-24 вересня 2021 року про включення архімандрита Геннадія (Парфентьєва) до Собору новомучеників і сповідників Церкви Руської зі святкуванням пам'яті 28 жовтня/10 листопада (ст/нов.ст.), у день його кончини.

Із вівтаря священики винесли ікону священномученика Геннадія Яранського й передали Святішому Патріарху Кирилу. Під співи тропаря і величання Предстоятель Руської Православної Церкви благословив народ іконою нині прославленого святого. Образ був покладений на аналой у центрі храму для поклоніння. Після проповіді віруючим зачитали життєпис священномученика Геннадія (Парфентьєва).

Настоятель Яранського Пророчицького монастиря архімандрит Геннадій (у миру Григорій Сергійович Парфентьєв) народився 1864 року в Курській губернії у селянській сім'ї.

1886 року вступив до Путивльської Молчанської Софронієвої пустині. 1895 року послушник Григорій вступив до Олександро-Невського монастиря, що на Філейці, де 1896 року прийняв чернечий постриг і був висвячений у сан ієродиякона. 1897 року ієродиякон Геннадій був переведений в Успенський Трифонів монастир, де був рукопокладений у сан ієромонаха 1900 року.

1902 року ієромонаха Геннадія було призначено настоятелем Яранського Пророчицького монастиря. У своєму «Щоденнику ченця» єпископ Веніамін (Милов) відзначав мирний, благодатний, богоугодний настрій, що склався в Яранському Пророчицькому монастирі під керівництвом ігумена Геннадія, який мав авторитет серед місцевого населення, опікувався насельницями місцевих жіночих обителей, брав участь у створенні Покровської жіночої обителі Котельницького повіту. 1918 року отець Геннадій був зведений у сан архімандрита.

Через високий авторитет Яранського Пророчицького монастиря серед місцевого селянського населення радянська влада вирішила розігнати обитель, розпочавши 10 вересня 1918 року з конфіскації значної частини монастирського майна. У листопаді 1918 року отця Геннадія було затримано і відправлено до Вятки, проте вже в січні 1919 року він повернувся до обителі.

Незабаром влада наказала ченцям залишити монастир у строк до 2 лютого 1919 року. Архімандрит Геннадій намагався підготувати все необхідне, щоби братія змогла продовжити своє чернече життя в нових надзвичайних умовах. На початку лютого 1919 року було зроблено спробу зберегти монастирський храм, передавши його громаді віруючих, до якої входили парафіяни з навколишніх сіл.

16 лютого 1919 року отця Геннадія знову заарештували. Під час допиту співробітники Яранської ЧК намагалися дізнатися у настоятеля про те, де заховано жито й монастирські коштовності. На всі запитання отець Геннадій коротко відповів: «Про жито і крупчатку показати нічого не можу, а коштовності монастирські знаходяться при церкві». У квітні 1919 року, перебуваючи вже у В'ятській в'язниці, архімандрит Геннадій був засуджений до розстрілу за те, що, будучи відповідальним за весь монастир, приховував зерно і крупчатку для церковних обрядів.

Архімандрита Геннадія розстріляли 10 листопада 1919 року.