З цього року день пам'яті мучеників включено до календаря Сербської Православної Церкви.

У Благовіщенському монастирі Житомисліч Сербської Православної Церкви, що неподалік Мостара (Боснія та Герцеговина), молитовно прославлені мученики Житомисліцькі – братія монастиря, яка постраждала від рук хорватських усташів на початку Другої світової війни. Про це 7 липня 2023 повідомляє spc.rs.

Святкову літургію в обителі очолив архімандрит Нектарій, головний секретар Священного Архієрейського Синоду СПЦ, якому співслужили ігумен сербського монастиря Крупа в Хорватії Паїсій, ігумен Житомисліцького монастиря Даниїл, монахи монастиря Крка (Хорватія) та духовенство Захолмсько-Герцеговинської єпархії.

Численним віруючим, які зібралися вшанувати пам'ять мучеників, архімандрит Нектарій передав привітання Святішого Патріарха Сербського Порфирія та зачитав грамоту про проголошення святих мучеників Житомисліцьких. Настоятель монастиря архімандрит Даниїл наголосив, що цього року день пам'яті мучеників відзначається вже вдруге: канонізовані вони були ще у 2005 році при освяченні відновленого Житомисліча, але дату святкування – 26 червня – Священний Архієрейський Синод СПЦ встановив лише у 2022 році. Цього року до обителі прийшла грамота про проголошення мучеників за підписом Патріарха.

Крім великої кількості віруючих, на Літургії були присутні Генеральний консул Сербії в Мостарі, мери Східного Мостару та Білечі, представники збройних сил Боснії та Герцеговини. Після служби у музеї Житомисліча відбулася святкова програма.

Нагадаємо, братство Житомисліцького монастиря постраждало 26 червня 1941 року. Очолював обитель тоді ігумен Костянтин (Вучурович), якому на момент загибелі виповнилося 26 років. У монастирі подвизалися новорукоположені ієромонахи Досифей (Вукичевич) і Макарій (Пеяк), послушник Младен Шаран, послушник Обрен Окілевич, якому було всього 18 років, богослови Марко Проданович та Бранко Біланович, а також їхній гість – архідіакон з Мостара Владимир (Чейович), який прибув до обителі з Чорногорії, рятуючись від війни.

Після створення Незалежної держави Хорватія насельники Житомисліча та всі, хто на той момент перебували в монастирі, були викликані до місцевої комендатури Мостару. Там їх пов'язали, катували. Архідіакону Володимиру (Чейовичу) запропонували піти, бо він не належав до братії, але відмовився залишати ченців і загинув разом із ними. Усіх мучеників хорватські усташі відвезли до прірви Відонья, що знаходиться над Білетич-полем, скинули в глибоку яму і засипали камінням.

Лише 1991 року останки мучеників було піднято з ями та поховано у спільній гробниці над монастирським храмом. Під час війни у ​​Боснії та Герцеговині у 1992 році Житомисліча було зруйновано вкотре, а в гробницю нові мучителі кинули вибухівку. Сьогодні частина святих мощей спочиває перед вівтарем у монастирському храмі. Жителі Герцеговини вшановують мучеників і згадують їх за кожною Літургією, молячись їм як своїм небесним заступникам.