Слово св. прав. Іоанна Кронштадтського.

Православна Церква перевершує всі церкви неправославні, по-перше, своєю істиною, своїм православ'ям, дотриманим і завойованим кров'ю апостолів, ієрархів, мучеників, преподобних і всіх святих; по-друге, тим, що найвірнішим чином приводить до спасіння (рівним, прямим і вірним шляхом), що вірним чином очищає, освячує, оновлює через ієрархію, Богослужіння, таїнства, пости; по-третє, що найкращим чином навчає догоджати Богу і рятувати душу свою, найкращим чином веде до покаяння, виправлення, молитви, вдячності, славослів’я. Де є такі молитви, славослів'я, подяки і прохання, таке дивовижне Богослужіння, як в Православній Церкві? - Ніде.

«Я перебуватиму з вами повсякденно аж до кінця віку» (Мф. 28:20), - говорить Христос. Сам Господь завжди притаманний Своїй Церкві - для чого ж тоді існує намісник - папа? І чи може грішна людина бути намісником Господа? - Не може. Намісник Царя, намісник Патріарха в будь-якому місті може бути і буває, а намісником, заступником Господа, Безначального Царя і Глави Церкви, ніхто не може бути. Вірно.

Католики помиляються. Внуши їм, Господи, бо безглуздий той, хто так  стверджує і гордістю обкладений як намистом.

Найшкідливіша справа в християнстві - є верховенство людини в Церкві, наприклад, папи і його уявна непогрішність. Саме в догматі її непогрішності і полягає найбільша погрішність, бо папа є грішна людина, і біда, якщо він вважатиме себе, що він непогрішний. Скільки похибок найбільших, згубних для душ людських вигадала католицька, папська церква - в догматах, в обрядах, в канонічних правилах, в богослужінні, в злісних відносинах католиків до православних, в хулах і наклепу на Православну Церкву, в картаннях, звернених до Православної Церкви і до православних християн!

І в усьому цьому винен непогрішний, нібито, папа, його і єзуїтів доктрина, їх дух брехні двоедушності і всіляких неправильних засобів «ad majorem Dei gloriam» (для великої слави Божої)».

Необхідно належати до Церкви Христової, якою Глава є Всемогутній Цар, Переможець пекла Ісус Христос. Царство Його є церква, яка воює з началами і властями і міродержателямі темряви віку цього, з духами злоби піднебесними, які складають майстерно організоване царство і борються вкрай дослідно, розумно і сильно з усіма людьми, добре вивчивши всі їх пристрасті і нахили.

Одна Людина тут в полі не воїн; та й велике суспільство, але неправославне і без Глави - Христа - нічого не може зробити з такими ворогами, хитрими, тонкими, постійно здоровими, які чудово вивчили науку своєї війни.

Християнину православному потрібна сильна підтримка зверху від Бога і від св. воїнів Христових, які перемогли ворогів спасіння силою благодаті Христової, і від Церкви земної Православної, від пастирів і вчителів, потім - спільної молитви і таїнств. Ось така-то помічниця людині-християнину в боротьбі з невидимими і видимими ворогами є саме Церква Христова, до якої, Божою милістю, ми і належимо.

Католики вигадали нову главу, принизивши Єдину справжню главу Церкви - Христа; лютерани відпали і без Глави залишилися; англікани теж: Церкви немає у них, союз з Главою порвано, допомоги всесильної немає, а Веліар воює усією силою, підступністю і всіх тримає в своїй звабі і смерті. Тих, хто гине безліч в безбожництві і розпусті.

При будь-якому богослужінні церковному - домашньому, приватному і громадському - духовному погляду православного християнина представляється думка, ідея про єдиноме духовне тіло, яким є Церква Христова, стовп і підвалина правди, Глава якого є Сам Христос Бог.

Ця Церква Христова, або духовне Тіло Христа складається з трьох колін - небесного, земного і преісподнього, тому св. Церква земна (або коліно земне) щодня благає до свого Глави про прощення гріхів покійних в віру та покаяння і про запровадженні їх у Царстві Небесному. І в посередники свого клопотання закликає членів Церкви Небесної і Саму Начальницю мисленного повчання церковного - Матір Божу, да молитвами їх Господь покриє гріхи їх і не позбавить Царства Небесного.

Нам, що живуть на землі членами Церкви Божої, - досить радісно і втішно завжди вірити, знати і сподіватися що духовна Мати наша св. Церква невпинно таємно день і ніч молиться і за нас, що ми знаходимося завжди під покровом благодатним Самого Господа, Богоматері, св. Ангелів, Предтечі і всіх святих.

У католиків глава Церкви - папа, людина грішна (хоча і проголошений  неправильно непогрішним) і, як такий, допустив безліч помилок в Церкві Христовій, і самими справами позначився таким, і саме поняття про Церкву Божу спотворив і скував духовну свободу і совість християн католиків, піддаючи в той же час неправидній хулі і неприязні католиків св. Православну Церкву, стовп і підвалину правди.

У протестантів - німців і англійців - зовсім перекручено поняття про Церкву, бо немає у них благодаті законного священства, немає таїнств, немає коліна небесного - Церкви Небесної: не визнають святих; немає і коліна преісподнього - померлих не визнають і не моляться за них, вважаючи це непотрібним. Слава Церкви Православній! Слава Христу Богу - Найсвятішій Главі, єдиній Главі Церкви Божої на землі!

Слава Богу в Трійці, що ми не впали в хулу на Бога, не визнали і не визнаємо навіки главою Церкви святої грішну людину!

Дякую Господеві, який слухав і продовжує слухати молитви мої перед всеспасітельною і страшною Жертвою (Тілі і Крові Христових) про заблукалих у вірі великих суспільствах, християнськими іменованих, але в суті відступницьких: католицького, лютеранського, англіканського та інших. Чин навернення від різних вір і сповідань і приєднання до Православної Церкви - що показує? Необхідність - залишення помилкових вір і сповідань, заперечення помилок, сповідання Справжньої Віри і - покаяння у всіх колишніх гріхах і обіцянки Богу зберігати і твердо сповідувати віру непорочну, берегтися гріхів і жити в чесноти.

«Думки про Церкву» святого праведного Іоанна Кронштадського