Основоположні принципи – достовірність, регулярність, зворотний зв'язок.

«Рекомендації щодо роботи у соціальних мережах для єпархіальних і парафіяльних інформаційних служб» розробив і опублікував Синодальний відділ із взаємин Церкви з суспільством і ЗМІ Руської Православної Церкви. Пам'ятка покликана допомогти священикам і парафіянам вести проповідь в Інтернеті, повідомляє Ria.ru.

Як зазначають автори рекомендацій, одне з основних призначень соцмереж – передача інформації, що може слугувати меті християнської місії. При цьому «соцмережі дають безперечні переваги порівняно з умовами євангельської проповіді минулих століть – швидкість поширення й охоплення аудиторії».

При веденні соцмереж співробітникам церковних інформаційних служб рекомендується дотримуватися таких основоположних принципів, як достовірність, регулярність публікацій і зворотний зв'язок з аудиторією.

«Найпоширеніша помилка при веденні групи єпархії, парафії або монастиря у соціальних мережах – перетворення її на дзеркало офіційного ресурсу за допомогою автоматичного або ручного розміщення одних і тих же новин в усі соцмережі єпархії, без урахування специфіки соцмереж у цілому і кожної з них окремо. Найчастіше у таких випадках передруковуються матеріали з основного сайту або зовсім ставляться «голі» посилання без пояснень, що є неприпустимим», – наголошується у пам'ятці.

Автори радять «ставитися до груп у соцмережах як до окремого виду ЗМІ, своєчасно наповнюючи їх цікавим, унікальним контентом», тому що «в іншому випадку відбудеться відтік аудиторії».

«Мова соцмереж – розмовна й навіть просторічна, тому церковні канцеляризми виглядатимуть там неорганічно. Зважаючи на це необхідно робити акцент на «нативність» текстів, надаючи їм вигляд довірчої бесіди. Тільки в цьому випадку співтовариство виглядатиме природно. Бажано також уникати явних повчальних інтонацій, залучаючи відвідувача щирим спілкуванням на рівних», – йдеться у рекомендаціях.

Також звертається увага, що у соцмережах простіша за змістом й структурі інформація знаходить більший відгук аудиторії, тоді як для пояснення християнського вчення використовуються складні й глибокі поняття.

«У даному випадку можна використовувати як зразок проповідницьку практику Христа Спасителя, Котрий проповідував перед аудиторією у формі притч, заснованих на народному побуті, промислах, традиціях та фольклорі. Іншими словами, може бути корисною актуалізація євангельських істин через знайомі сучасникові образи, почерпнуті з масової культури. Однак важливо стежити за тим, щоб використовувані для роз'яснення образи не змінювали саме Слово Боже», – йдеться у пам'ятці.