Митрополит Антоній (Паканич) пояснює, хто найбільше схильний до страхів і до яких наслідків може призвести боязнь і паніка.

Озирніться по сторонах. Що відбувається? Страх керує людьми. Страх тримає душу людини в своїх чіпких лапах.

Людина, яка переможена страхом, перестає бути людиною, припиняє відчувати співчуття і любов. Вона може тільки боятися і панікувати.

Давайте згадаємо слова однієї з притч, які сьогодні, коли страх завойовує все більшу кількість людських сердець, знаходять новий сенс.

«Чого боїться нечестивий, то і спіткає його, а бажання праведників здійсниться» (Прит:10.24)

Хто відчуває страх? Нечестивий. Той, хто має зло в своєму серці і боїться, що у відповідь зло спіткає його самого. Так, до речі, завжди і відбувається.

Що ж праведник? Він не боїться і не панікує, тому що знаходиться під захистом Господнім і на всіх його справах спочиває благословення Боже.

Що випливає з цих слів? Страх – доля нечестивих. Страх – ознака того, що євангельські заповіді і цінності не стали фундаментом і центром життя, а Господь не став його господарем.

Спаситель багаторазово повторює: не бійтеся! Чи багато хто чує цей заклик? Можливо, хтось вважає, що ці слова було сказано дві тисячі років тому зовсім іншим людям. Ні. Це говориться зараз і кожному з нас. Євангеліє – жива книга, всі слова в ній живуть сьогодні, а не вчора або завтра, вони призначені для тих, хто їх слухає.

Якщо людина не вивільниться з під ярма страху, її чекає повна смерть. Страх відрізає шлях до порятунку, тверезомислення, вбиває надію. Страх поганий порадник. Він служить злу і ніколи не дасть добрих порад.

Страх породжує паніку. А паніка – це і є справжнє вбивство людей. Нехтування ближнім, відсутність милосердя і небажання допомогти іншому – наслідки панічних настроїв.

Людина, що живе в страху, думає тільки про свою шкурі і поступово перетворюється в тварину. Страх пошкоджує душу і витісняє з неї все божественне, залишається лише приземлене.  

Але давайте згадаємо, що говорить нам Христос: «не бійся, тільки віруй» (Мк. 5:36). Християнство – це надія в Бозі і на Бога. Це повна довіра Йому, це усвідомлення, що нічого з нами не відбудеться без Його волі. І вже якщо християнину і пристало говорити про страх, то про «страх Божий», страх залишитися без Бога, страх віддалити себе від Господа своїми гріхами, своєю злістю, боязкістю і недовірою Йому.

Поки ж з нами Бог, ми просто не можемо боятися. 

Записала Наталя Горошкова