Відповідає Андрій Музольф, викладач Київської духовної академії. 

Поняття про те, що можна випадково осквернитися від відвідування тих чи інших місць суперечить духу православ'я. Христос в Євангелії говорить: «ніщо, що входить в людину ззовні, не може осквернити її; але що виходить з неї, то оскверняє людину» (Мк. 7:15). Ми пам'ятаємо слова святого апостола Павла, який у 8-й главі першого послання до Коринтян стверджує, що навіть ідол у світі ніщо, а значить і їсти идоложертвенну їжу (тобто, ту їжу, яку освятили принесенням у жертву тим чи іншим язичницьким богам) для людини, віруючої в Бога, це не має ніякого значення, якщо тільки при цьому ніхто не спокуситься таким вчинком.

Людина оскверняється не від того, що з'їдає що-небудь або входить куди-небудь. Людина оскверняється тими думками і тими почуттями, які виникає в її серці при куштуванні тієї чи іншої їжі або відвідування того чи іншого місця.

Бог – один і при цьому Він є всюдисущим. Отже, молитися Йому можна скрізь, на всякому місці. Немає такого місця на нашій планеті, де б не було Бога або де б Він не почув наші молитви. При цьому, є тільки одна умова такої молитви – щирість. І якщо молитва буде щирою – Бог обов'язково її почує, навіть якщо ми будемо перебувати в язичницькому храмі.

У Церкві немає вказівки: де можна молитися, а де – не можна. Але при цьому в Церкві є інша вказівка: є вказівка на те, з ким можна молитися, а з ким молитися не можна. Якщо ми увійдемо в розкольницький храм – наприклад, в Володимирський собор – і просто помолимося Богу або ж вклонимося перед мощами святої великомучениці Варвари – гріха в цьому не буде. Але якщо ми в тому ж храмі будемо усвідомлено (важливо підкреслити це слово!) брати участь в громадському богослужінні разом з розкольниками – наприклад, молитися за їх «літургією» і «причащатися» у них – в такому випадку ми, звичайно ж, порушимо правила Церкви. І участь у такій «літургії» виявиться для нас «до суду і засудження». Адже, згідно з правилами Церкви, той, хто молиться з розкольниками і сам стає розкольником.