Думки протоієрея Андрія Чиженка.

В Акафісті Божої Матері сказано: «Странное рождество видевше, устранимся мира, ум на небеса преложше: сего бо ради высокий Бог, на земли явися смиренный Человек, хотяй привлещи к высоте, Тому вопиющия: Аллилуиа» (Кондак 8).

На мій погляд, ці слова мають бути життєвим кредо, девізом кожного православного християнина.

Розберемо ці вірші восьмого кондака Акафіста Божої Матері.

«Странное рождество видевше» – мається на увазі Різдво Христове – початок Спокутного Подвигу Господа нашого Ісуса Христа. Церковь нам пропонує вперти очі серця свого і розуму в Христа і в справу спасіння Ним людства. Це початок духовного життя.

Церква, що містить Святого Духа, пропонує нам усунутися від світу. Сердечно духовно відкластися від нього. Розуміти, що ми тут мандрівники, прибульці та смертні. Особливо гостро це ми відчуваємо сьогодні під час війни. Але й у мирний час не треба приростати до світу, пірнати у нього з головою. Нам не слід вважати влаштування земного життя з його комфортом найвищою метою свого буття. Внутрішньо треба усунутись від світу і приліпитися до Бога. Це друга сходинка духовної лествиці – правильного влаштування нашого внутрішнього мікрокосму.

Далі слідує короткий Символ віри:  «…сего бо ради высокий Бог, на земли явися смиренный Человек, хотяй привлещи к высоте…» Господь наш Ісус Христос став смиренною Людиною, щоб ми залучилися-з'єдналися з Його духовною висотою і зійшли на Небо – в Царство Небесне.

І ось цю висоту в собі ніколи не можна втрачати, за жодних обставин. Ні на яхті, що розсікає прозору теплу воду коралового атолу. Ні на Мальдівах. Ні в затишному будиночку у Ніцці. Ні під загрозою обстрілу в Києві, Харкові, Херсоні, Одесі, Миколаєві, Донецьку, Горловці чи будь-якому іншому місті нашої багатостраждальної країни. Ні перед смертю. Особливо не можна втратити цю священну висоту перед смертю. Тому що до неї треба переходити і до неї треба прагнути.

А що означає ця висота? За будь-яких обставин залишитися християнином. А що означає залишитись християнином? Бог став людиною, щоб людина стала богом. Всі ми православні християни: у Христа хреститеся, у Христа облачайтеся. Всі ми в Таїнстві Хрещення зоблачилися у Христа з благословення Бога Отця. І всі ми в Таїнстві Миропомазання стали живими храмами-судинами благодаті Святого Духа. Усі ми поєдналися з Богом.

А хто такий Бог? Наперсник Господній (тобто найближчий учень Господа) святий апостол і євангеліст Іоанн Богослов відповідає нам на це запитання: «Бог є любов» (1 Ін. 4:8). Ми ж маємо бути провідниками Божественної любові.

І чи є десь межі Божественної любові? Їх немає. Про це сказав Сам Господь і Бог і Спас наш Ісус Христос: «Ви чули, що сказано: люби ближнього твого та ненавидь ворога твого. А Я вам кажу: любіть ворогів ваших, благословляйте тих, що проклинають вас, чините добро тим, хтоо вас ненавидять, і моліться за тих, що вас кривдять, і за тих, що вас ганять, так будете синами Отця вашого Небесного; (Мф. 5:43–45).

Преподобний Єфрем Сирін у своєму творінні «Слово про чесноти і пороки» пише: «Блаженна людина, в якій є любов Божа, тому що носить вона в собі Бога. “Бог є любов, і той, хто перебуває у любові в Бозі перебуває” (1 Ін. 4:16). У кому любов, той разом із Богом понад усе».

І далі сказано: «Злощасний і жалюгідний той, хто далекий від любові. Він проводить дні свої в сонному маренні. І хто не буде плакати про ту людину, яка далека від Бога, позбавлена ​​світла і живе в пітьмі? Бо говорю вам, браття, в кому немає Христової любові, той ворог Христові. Не бреше той, що сказав, що "той, хто ненавидь брата свого вбивця людини" (1 Ів. 3:15), і в темряві ходить (1 Ів. 2:11), і зручно вловлюється всяким гріхом. У кому немає любові, той незабаром дратується, незабаром приходить у гнів, незабаром розпалюється ненавистю. У кому немає любові, той радіє про неправду інших, не жалкує падаючого, не простягає руки до лежачого, не подає поради скинутого, не підтримує того, хто вагається. У кому немає любові, той засліплений розумом, той друг дияволу, той винахідник усякого лукавства, той заводчик сварок, той друг лихослівних, співрозмовник навушників, радник кривдників, наставник заздрісників, працівник гордині, посуд зарозумілості. Одним словом, хто не придбав любові, той знаряддя супротивника, блукає по всій стежці і не знає, що в пітьмі ходить».

Звертаю вашу увагу, брати і сестри, на те, що людина, яка не має любові і сповнена ненависті, є, за словами великого святого Єфрема Сиріна, другом дияволу.

«А як же бути під час війни?» – Запитайте ви. На це питання святі також відповідають. Святитель Миколай Японський сказав колись: «І воювати треба з коханням».

Пам'ятаймо, дорогі брати і сестри, що головне для кожного з нас зараз не втратити в собі християнина, залишитися вірним чадом Матері Церкви і не позбутися цієї священної висоти духовного Неба, блаженного Царства Небесного, яке набуває любові, в яке ми рухаємося день за днем, секунда за секундою, хвилина за хвилиною в тих тимчасово-просторових обставинах, які дозволив нам пережити Господь. Життя – училище душі. Життя – мандрівка у небо. Життя – любов. І війна як стовідсоткове зло перемагається саме любов'ю, а не ненавистю. Слово з уст Самого Бога: «Ця є Моя заповідь, щоб любили один одного, як Я вас полюбив» (Ів. 15:12).