Сербська Православна Церква сподівається, що світ засудить кричуще порушення релігійних прав та свобод в Україні.

Патріарх Сербський Порфирій виступив зі «Зверненням у зв'язку із державним терором щодо Української Православної Церкви», текст якого опубліковано на офіційному сайті Сербської Патріархії 28 березня 2023 року.

Наводимо повний текст звернення.

«Українська Православна Церква, як відомо, єдина канонічна та легальна Православна Церква в Україні, і водночас найбільша релігійна організація у цій країні. Її визнають усі Православні Церкви світу, а також усі інославні Церкви та конфесії, у той час як неканонічну, розкольницьку структуру, яка називає себе Православною Церквою України і не має навіть найелементарніших атрибутів церковності, визнають лише чотири Православні Церкви, які за кількістю своїх віруючих становлять вельми невеликий відсоток у православному світі. Звичайно, навіть якби числова диспропорція була на користь неканонічної структури та на шкоду канонічній Церкві, це нічого не змінило б на онтологічному рівні. Церквою є Церква, а нелегальне самочинне збіговисько може стати Церквою лише через покаяння та канонічну процедуру, а не за розчерком чийогось пера.

Українська Православна Церква є не «воюючою стороною», а живою та діючою Церквою Божою в єдності віри та літургійного спілкування з Руською Православною Церквою та Православними Церквами загалом. Війни, справедливі та несправедливі, ведуть держави, а не Церкви. Жахливий характер має саме поводження з якоюсь Церквою як із ворогом тільки через те, що віруючі представники трагічно конфліктуючих сторін є парафіянами однієї й тієї ж Церкви. Церква завжди за мир, постійно молиться за мир і робить усе можливе, щоб ворожнеча та ненависть між людьми та народами змінилася дружбою та любов'ю. Церква не ділить людей на «своїх» та «чужих», «місцевих» та «чужоземців»; вона намагається в ім'я Бога, Який є Любов, любити всіх і пастирські піклуватися про спасіння душ і життів усіх, хто потребує братньої любові та допомоги.

Найкращий приклад такого відношення та поведінки дає нам Українська Православна Церква – її Першоієрарх Блаженніший Митрополит Київський і всієї України Онуфрій, її єпископат, духовенство, ченці та віруючі люди. З цієї причини Сербська Православна Церква з глибоким занепокоєнням, сумом і співчутливою братньою любов'ю дивиться на «терпіння святих» (Одкр. 14:12) в Україні, на утиски, насильство та гоніння, які нинішня українська влада вчиняє проти канонічної Церкви, і, отже, проти більшості своїх громадян, враховуючи той факт, що це найчисленніша релігійна громада в країні. В останні дні відбувається кульмінація гонінь – йдуть насильницькі захоплення храмів на користь псевдоцерковної розкольницької структури, яка має статус своєрідної «державної церкви» та неформальної інквізиції. Також було оголошено майбутній пік терору, точне повторення радянських гонінь на Церкву – вигнання двохсот п'ятдесяти ченців та сотень професорів і студентів богослов'я із Києво-Печерської Лаври, багатовікового джерела духовності та серцевини Святої Русі, купелі східнослов'янського християнства та Православ'я Білорусії.

Києво-Печерська Лавра з її святинями є не лише символом і центром православної України і, ширше, «руського миру» (хоч би як хто не тлумачив цей термін), але й невичерпним живоносним джерелом духовності для всього Православ'я. Більше того, духовно-культурне надбання Лаври є надзвичайно важливим та зримим елементом не лише української та всеросійської, але й світової культурної спадщини. У світлі цих фактів рішення нинішнього державного керівництва України про вигнання Митрополита Онуфрія, чернечої братії та духовної академії з Лаври є не чим іншим, як синонімом жахливого державного терору проти Церкви, а також грубого порушення її основних прав, релігійної свободи та свободи совісті загалом. Поведінка українського державного керівництва свідчить про те, що його дійсна, а можливо, і кінцева мета полягає у тім, щоби стерти історичну пам'ять та всі сліди споконвічного Православ'я в Україні, щоби змінити той код та історичну ідентичність, які Церква в муках вибудовувала та зберігала протягом століть від святого князя Володимира до наших днів.

Відчуваючи і знаючи, що єдина існуюча в Україні Православна Церква на чолі з Митрополитом Київським Онуфрієм мужньо та смиренно несе свій хрест і з надією сходить на Христову та свою Голгофу, ми переконані, що Розіп'ятий і Воскреслий Господь – з глибокою вірою, прощенням та любов'ю до всіх, навіть до ворогів за їхнім власним вибором, – дасть сили Своїй Церкві перенести всі страждання, які їй потрібно й належить претерпіти. У той же час ми піднімаємо свій голос волаючого, який закликає до небес проти страшної несправедливості, проти державного терору щодо Церкви в Україні. Ми сподіваємося, що Церкви та релігійні громади, а також установи та організації, яким небайдужі мир, правда і якийсь світопорядок, засудять грубе порушення релігійних прав та свобод в Україні. Гаряче молячись Господу про закінчення братовбивчої війни в Україні та про якнайшвидше встановлення в ній благословенного миру, ми з вірою, надією та любов'ю очікуємо на торжество Хреста і Воскресіння Христове над силами темряви, зла та смерті. Хресту Твоєму поклоняємось, Владико, і святе Воскресіння Твоє славимо.

Патріарх Сербський Порфирій,

Глава Священного Архієрейського Синоду»