Синод попередив Румунську Церкву про тяжкі наслідки.

Священний Синод Руської Православної Церкви на засіданні 12 березня 2024 року обговорив рішення Синоду Румунської Православної Церкви про заснування «Румунської Православної Церкви в Україні» та невизнання дійсності канонічних покарань, накладених на священнослужителів Православної Церкви Молдови, прийнятих без відпускних грамот до «Бессарабської митрополії» Румунського Патріархату (журнал №29).

У комюніке засідання Синоду Румунської Православної Церкви від 29 лютого 2024 року заявлено про «благословення, заохочення та підтримку ініціатив румунських православних громад України щодо відновлення спілкування з Матір'ю-Церквою – Румунським Патріархатом через їхню юридичну організацію в релігійній структурі під назвою «Румунська Православна Церква в Україні»», а також про те, що «всі румунські православні клірики… з Республіки Молдова, які повертаються до Бессарабської митрополії, є канонічними кліриками… а будь-яка дисциплінарна санкція, накладена на них через їхню приналежність до Румунської Православної Церкви, вважається недійсною та неспроможною згідно з синодальною постановою №8090 від 19 грудня 1992 року» про заснування «Бессарабської митрополії».

Синод Руської Православної Церкви з глибоким жалем констатував, що згадані постанови перебувають у прямому протиріччі зі священними канонами, зокрема з 11, 12, 31 та 32 правилами Святих Апостолів, 2 правилом II Вселенського Собору, 5 та 8 правилами III Вселенського Собору, 13 правилом IV Вселенського Собору, 17 правилом П'ято-Шостого (Трульського) Собору, 13 та 22 правилами Антіохійського Собору.

Висловивши рішучу незгоду з цими постановами, Синод попередив, що у разі їхньої подальшої реалізації неминучі тяжкі наслідки як для двосторонніх відносин Руської та Румунської Церков, так і для єдності Православної Церкви загалом.

Синод зазначив, що згадані у постанові «румунські православні клірики… які повертаються до Бессарабської митрополії» насправді ніколи не належали до останньої, як і до Румунського Патріархату загалом. Священний сан був ними здобутий у Руській Православній Церкві, і покарання вони понесли за порушення священицької присяги та інші канонічні злочини, а зовсім не «через їхню приналежність до Румунської Православної Церкви», до якої вони не можуть належати через відсутність відпускної грамоти.

Синод нагадав, що 17 правило Трулльського Собору наказує, щоби «ніхто із кліриків, якого б ступеня хто не був, не мав права без звільнювальної від свого єпископа грамоти визначений бути до іншої церкви», – вказуючи при цьому, що той, хто порушив це правило «буде вивержений і сам, і той, хто неправильно прийняв його».

Синод доручив голові Відділу зовнішніх церковних зв'язків митрополиту Волоколамському Антонію додатково вивчити питання щодо дій Румунського Патріархату та своєчасно внести пропозиції на розгляд Священного Синоду РПЦ.

Синод висловив підтримку Українській Православній Церкві та Православній Церкві Молдови, їхнім Першоієрархам, єпископату, духовенству, чернецтву та вірянам у зв'язку з неканонічними посяганнями Румунського Патріархату.