Митрополит Антоній (Паканич) про псалом, за допомогою якого знаходиться вихід в самих безвихідних ситуаціях.

85-й псалом – один з найтрагічніших і прохальних. У ньому чути крик душі, остання надія на допомогу, визнання свого повного безсилля.

Цей псалом увійшов в молитви 9-го часу, який присвячений спогаду хресної смерті Спасителя. За словом святих євангелістів Марка і Матвія, саме «в годину дев'яту» Христос востаннє виголосив прохальний вигук на Хресті: «Боже Мій, Боже Мій! для чого Ти Мене залишив», за яким пішли слова: «Отче, у руки Твої віддаю Свого духа! І це прорікши, Він духа віддав» (Лк. 23:46).

Немає сенсу говорити про трагічність моменту. Він найпохмуріший і найжахливіший в історії людства. Безвихідь. Кошмар. Морок. Але весь цей жах на час, поки наша душа не прорветься крізь темряву до світла.

«Нахили, Господи, ухо Своє і вислухай мене, бо я бідний та вбогий!
Бережи мою душу, бо я богобійний, спаси Ти, мій Боже, Свого раба, що на Тебе надію покладає»

Господи, почуй мене! Зійди до мене, немічного, мого болю. Немає сил терпіти більше. Чаша моя переповнена. Ти моє єдине сподівання і захист. До Тебе волаю, Бога мого. Почуй мене!

«Змилосердься до мене, о Господи, бо я кличу до Тебе ввесь день»

Моя спрага до Тебе не знає меж, любов – перешкод, душа постійно рветься до Тебе, серце не замовкає.

«Потіш душу Свого раба, бо до Тебе підношу я, Господи, душу мою, бо Ти, Господи, добрий і вибачливий, і многомилостивий для всіх, хто кличе до Тебе! Почуй же, о Господи, молитву мою, і вислухай голос благання мого, в день недолі своєї я кличу до Тебе, бо Ти обізвешся до мене!»

Молю Тебе, Господи, помилуй мене! Ці слова – єдине, що залишилося у мене. Знаю, Господи, що чуєш мене, що відаєш про страждання мої. Молитва до Тебе дає силу і розраду, дозволяє скинути важкий вантаж накопичених переживань, очищає душу, дає можливість і далі нести свій хрест.

«Нема, Господи, поміж богами такого, як Ти, і чинів нема, як чини Твої!
Всі народи, яких Ти створив, поприходять і попадають перед лицем Твоїм, Господи, та ім́я Твоє славити будуть, великий бо Ти, та чуда вчиняєш, Ти Бог єдиний»

Хай буде у мене один помисл – про Тебе. Збережи мене, Господи!  Зненавижу словеса світу, та побачить серце моє Тебе. Тобі одному буду служити.

«Дорогу Свою покажи мені, Господи, і я буду ходити у правді Твоїй, приєднай моє серце боятися Ймення Твого!
Я буду всім серцем своїм вихваляти Тебе, Господи, Боже Ти мій, і славити буду повіки ім́я Твоє, велика бо милість Твоя надо мною, і вирвав Ти душу мою від шеолу глибокого»

Буду стояти в страху Божому, щоб він винищив у мені всі пристрасті, які хочуть відлучити мене від Тебе, Господи. Буду тримати світильник мій палаючим, радіти, щоб він не згас і не вверг мене в темряву. Наповню посудину єлеєм, поки ще в тілі, щоб сяяв і привів мене в Царство Твоє. У світлій душісвітиться світильник, у злий – відсутнє світло, вона падає в темряву.

Каюсь, Господи, і відрікаюся від гріха.

«Боже, злочинці повстали на мене, а натовп гнобителів прагне моєї душі, і перед собою не ставлять Тебе…
А Ти, Господи, Бог щедрий і милосердний, довготерпеливий і многомилостивий, і справедливий, зглянься на мене, й помилуй мене, подай же Своєму рабові Свою силу, і спаси сина Своєї невільниці!
Учини мені знака на добре, і нехай це побачать мої ненависники, і хай засоромлені будуть, бо Ти, Господи, мені допоміг та мене звеселив!»

Хто пізнав славу Твою, той пройшов через невіру, хто пізнав любов, той зрікся ненависті, хто пізнав чистоту, той втік від нечистоти, хто пізнав добро, той зненавидів зло.

Все, що від Тебе, все на благо. Цим втішаюся в темні часи, тримаючи свій світильник запаленим.

Блаженний, хто волає до Тебе. Блаженний, кому Ти відкриваєшся і відповідаєш.

Помилуй мя, Боже, по великій милості Твоїй!

Записала Наталя Горошкова