Жителі села своє слово сказали: вони залишаються вірними Українській Православній Церкві.

Рейдери розкольницької «Православної церкви України», натхненні досягненнями своїх прибічників в інших селах, не залишають спроб захопити Параскевинський храм Української Православної Церкви в с. Цвітоха Славутського району Хмельницької області. За останні роки державні реєстраційні органи вже п’ять разів відмовляли розкольникам у перереєстрації релігійної громади та храму УПЦ, проте 14 лютого 2021 року, напередодні свята Стрітення Господнього, активісти ПЦУ знову вчинили спробу вирішити свої питання, скликавши на релігійні збори жителів села.

Настоятель Параскевинського храму протоієрей Георгій Кимейчук розповів телеграм-каналу «Вітраж інформ» про ситуацію, що склалася з невдалою спробою захвату храму та останніми провокаційними зборами прибічників ПЦУ.

– Параскевинський храм села Цвітоха старовинний. Він був побудований у 1904 році на кошти парафіян на місці старого храму, який на початку ХХ століття був знищений спочатку вогнем, а потім часом. За радянських часів православним вірянам храм вдалося зберегти від безбожної влади під приводом приміщення для зерносховища. Деякий час він зовсім був закритий. Матушка Серафіма, дружина тодішнього настоятеля храму, хворіла і довго лежала, а ключі від храму ховала під подушкою, щоб уберегти храм від розорення. Замок на храмі металевий, старовинний і до нього існує тільки два ключі. Ось їх і ховала у себе дружина настоятеля. А зламувати храм люди не наважувались. Так і стояв.

Настоятелем Параскевинського храму я став близько року тому в березні 2020-го. До мене в храмі 26 років служив отець Миколай. Він, як і я, не був місцевим жителем і служив на дві парафії – в Кам’янці та Цвітосі. Сам я живу в м. Шепетівка і служу в храмах с. Манятин і Цвітоха. Розумієте, раніше в селі було так: якщо отець Миколай служить у Кам’янці, то цього дня в Цвітоху не їде. А якщо проводить службу в Цвітосі, не їде служити до Кам’янки. Віряни УПЦ зі Цвітохи приходили раніше на служіння не так часто, як вони хотіли б, а тепер Божа милість веде їх до храму постійно, адже якщо я в Манятині служу, обов’язково їду і в Цвітоху. Інколи потрапляю до вірян під вечір, адже бачу скільки людей зібралося і чекає на службу, тому не приїхати просто не можу.

Атаки розкольників на релігійну громаду УПЦ с. Цвітоха розпочались у 2020 році ще до мого приходу на службу в село. Приводом стала не дуже красива історія, що передувала цьому. На проведення релігійних обрядів у храмі були встановлені певні ціни, а також на свічки тощо. Касир храму – місцева жителька – виявилася нечесною людиною. Вона завищувала всю вартість самостійно, а батюшка не знав. Після її звільнення були знайдені її дописи, де до кожного обряду зверху додавалися нею певні сумі від 50 до 200 гривень. Крім того, за часів її роботи парафією в храмі був зроблений ремонт, частина якого велася, скажімо так, у борг. І всі суми на матеріали, краску і т.п. були нею знову завищені. А ніхто не знав, касою парафії керувала вона.

Забігаючи трохи наперед, скажу, що коли я став настоятелем храму в с. Цвітоха, намагався розібратися з цими боргами, приїздив до власника магазину, де купувалася краска, для відстрочки платежу. І виявилося, що в його документах стоїть сума 26 000 гривень, а касир представила ці витрати храму, накинувши ще 10 тисяч зверху і вийшло 37 000 гривень. З приводу цієї історії скажу тільки, що нам за три дні вдалося зібрати з парафії ці гроші, також були додані гроші з храму, власник магазину ще зробив нам знижку і ми повністю закрили борг. Для збору грошей я та наші віряни особисто ходили по мешканцях села і збирали кошти. Касира звільнили з посади, і вона забрала з собою один із двох старовинних ключів від храму, який згодом і опинився у ПЦУ.

Касира звільнили, але «винним» в усіх гріхах в очах розкольників залишився настоятель храму. І от, під приводом усунення священика, активісти ПЦУ 7 березня 2020 року провели збір під храмом, а секретарем зборів була діюча на той момент староста села, яка гаряче підтримувала ПЦУ. Також під храмом зібралися не тільки віряни, приїхали батюшки УПЦ із інших міст на підтримку нашої релігійної громади, які почули багато образ та бруду щодо себе від прибічників ПЦУ. Слід зазначити, що священиком у ПЦУ є розкольник з м. Славута. Він був священиком УПЦ, але ще в 90-х роках перейшов у розкол, правда потім намагався повернутися до канонічної Церкви, проте не вийшло.

За словами наших парафіян, на тих зборах 7 березня з боку УПЦ було 10-15 осіб, розкольників – близько 40. Того дня поліція не дозволила рейдерський захват храму, але активісти ПЦУ закрили його, забили скоби, обмотали залізними ланцюгами з накидними замками, опечатали своїми печатками, підписами і розійшлись.

Мене прислали на парафію 9 березня, за пару днів після цих подій, з надією, що православні віряни згуртується і ми зможемо відстояти наш храм. Але без особливих сподівань, адже якщо ПЦУ захоплює храм, то повернути його в лоно канонічної Церкви дуже складно. Знаєте, якби ПЦУ почали служити в храмі за цей час, надії в нас вже не було б, напевно. Але Господь уберіг, вони просто закрили приміщення.

Я приїхав у с. Цвітоха, а під храмом мене вже чекали розкольники. Вони закидали образами мене і матушку, яка мене супроводжувала, а одна жіночка навіть стала біля воріт та заявила, що я попаду до храму тільки «через її труп», але схаменувшись за свої дії та слова, відступила. З того дня віряни УПЦ стали збиратися під стінами зачиненого храму і я проводив служіння на вулиці.

Три місяці сільський храм був закритий. Але одного разу в травні 2020 року ми прийшли ранком до храму і побачили, що замків та ланцюгів, які вішали розкольники, немає. А другий ключ від старовинного храмового замку в мене був при собі. Ми планували провести Літургію перед Пасхою, як робили це раніше, на вулиці, але Божою милістю виявилося, що храм чекає на своїх парафіян. Ми увійшли і почали готуватися до богослужіння. Це побачили активісти ПЦУ, швидко зібрали агресивних прибічників, навіть зателефонували в поліцію. Правоохоронці прибули у храм і попросили нас покинути приміщення, але дозволили завершити Літургію, чому не дуже зраділи рейдери. Вони стояли на вулиці, голосили, ображали вірян словами, але поліція продовжувала утримувати порядок.

Хочу зазначити, що ми маємо всі правоустановчі документи на храм. Це і технічний паспорт, і Статут релігійної громади УПЦ с. Цвітоха, і всі витяги з державного реєстру. Також у нас є документ, який свідчить про те, що в 90-х роках депутати Хмельницької області зняли з балансу сільської ради храм і передали в повне управління Українській Православній Церкві.

Загалом рейдери намагалися п’ять разів перереєструвати громаду с. Цвітоха, подаючи в списках по 500-600 людей, але це не відповідає дійсності. Якщо судити на сьогодні, в селі нараховується близько 50 активних членів ПЦУ, а загалом в їхніх документах проходять 500-600 мешканців. Звідки? Я особисто назбирав 250 підписів вірян УПЦ і це ще не всі, хто хоче поставити свої підписи на підтримку канонічної Церкви.

Ось таке триває в нас протистояння з розкольниками в с. Цвітоха. Але громада УПЦ сьогодні вільно заходить до свого храму і молиться там.

Днями активісти ПЦУ вирішили вчергове спробувати зібратися для перереєстрації в іншу конфесію. Збір було оголошено напередодні Стрітення, 14 лютого 2021 року. Мене там не було, але парафіяни телефонували мені і казали, що «своїх» сельчан було дуже мало, багатьох людей вони зовсім не знали. Ці люди приїхали з інших міст і селищ, щоби підтримати розкольників з прапорами Славути, на цілому каравані машин. Безперечно, голосуванням перехід громади до ПЦУ був ухвалений «одноголосно» – але ким саме? Адже жителів села Цвітоха, котрі є ярими прибічниками ПЦУ, там було 20-30 осіб.

Я дуже вдячний Господу і нашим парафіянам, які дослухалися мене і голосу свого серця, і не пішли на ті збори, проігнорувавши їх. Тим самим вони показали розкольникам, що останні в селі у меншості.

Вважаю, що розкольники намагатимуться захватити Параскевинський храм с. Цвітоха й надалі, але мешканці села вже своє слово сказали в цьому протистоянні. Вони залишаються вірними Українській Православній Церкві.

Олена Сухиніна,
Телеграм-канал «Вітраж інформ»