Справа навіть не в храмі, вважає благочинний Бершадського округу, головне завдання «ПЦУ» – каменю на камені не залишити від істинної віри.

Приїзд Константинопольського патріарха Варфоломія в Україну ознаменувався не тільки політичними танцями навколо його візиту, який ЗМІ, що симпатизують «ПЦУ», охрестили «символічним і найвизначнішим в історії країни», він також викликав реакцію з боку православних християн, які не визнають розкольників і залишаються вірними канонічній Українській Православній Церкві.

Також візит глави Фанара став своєрідним спусковим гачком для прибічників «ПЦУ», які, підтримувані свавіллям місцевої влади, схоже, знову приступили до захоплень храмів, де десятиліттями молилися віруючі УПЦ.

Першим тривожним дзвіночком стало захоплення Іоанно-Богословського храму Тульчинської єпархії УПЦ у с. Красносілка Вінницької області. 3 вересня 2021 року рейдери увійшли в нього буквально під захистом поліції, що прибула для «забезпечення правопорядку».

За словами жителів Красносілки, розкольники піднеслися духом після наданої підтримки місцевої влади та «прийшли ділити» те, що створили віруючі УПЦ.

Захоплення прибічниками «ПЦУ» храму і церковного будинку, де проводилися богослужіння канонічної Церкви, прокоментував благочинний Бершадського церковного округу Тульчинської єпархії УПЦ протоієрей Олег Мураховський: «Пастир входить у будинок через двері, а злодій ламає ці двері і входить через вікна. Ось, ми були свідками цього пророчого висловлювання».

Благочинний Бершадського церковного округу Тульчинської єпархії УПЦ
протоієрей Олег Мураховський

Після невдалих спроб захоплення з боку «ПЦУ» у 2019 році, храм був опечатаний до винесення рішення судами щодо його приналежності. Майже два роки віруючі Української Православної Церкви проводили богослужіння в прихрамовому будинку, з захоплення якого і почали свої дії розкольники 3 вересня 2021 року. Вікна та двері в тимчасовому храмі були вибиті, а за словами місцевих жителів села, перед храмом розгорнулися справжні військові дії: агресивно налаштовані активісти «ПЦУ» ображали віруючих канонічної Церкви, називаючи їх зрадниками, сепаратистами, «дурними Матронами», погрожували фізичною розправою.

Про мінімальну повагу до своїх же односельчан з боку «ПЦУ» взагалі не йдеться. Та й про яку повагу можна говорити, якщо розкольники, відчувши підтримку влади після невдалої спроби захоплення церкви в 2019 році, буквально вигнали на вулицю з церковного будинку попереднього настоятеля храму отця Павла з двома дітьми і вагітною матушкою?

«Щодня зустрічали його на вулиці. Були і погрози. Не витримали морально і поїхали», – резюмує подію протоієрей Олег Мураховський.

Місце настоятеля Іоанно-Богословського храму прийняв ієрей Андрій Козюк і буквально з перших днів свого служіння в Красносілці зазнав образ від прибічників «ПЦУ».

«Днями якраз розмова в нас була з розкольниками на цю тему, де вони заявили: «Ми вас не чіпали, ми толерантно поводилися», на що отець Андрій їм нагадав: «У мене два сини і молодша донька. Приїжджаю на службу, а ваш староста знімає штани прямо біля храму і голий зад дитині показує. Це ваша порядність?» – так описує священик поведінку розкольників у селі. 

Настоятель Іоанно-Богословського храму с. Красносілка
ієрей Андрій Козюк

«Багатьом селянам погрожували, багатьох лякали, багатьох свободи волевиявлення позбавляли. Розпочинав цю історію примусів і залякувань колишній голова сільради – затятий шанувальник «ПЦУ». Було таке, якщо в селі хтось помирав, у сільраді не давали довідку про смерть, допоки рідні не скажуть, яка конфесія проводжатиме померлого в останню путь: якщо капелан (представник «ПЦУ») – без проблем, але, якщо священик УПЦ – довідку про смерть видавали на 2-3 день, коли буде вже важко ховати покійного.

Прибічники «ПЦУ» наполягають, що побудова Іоанно-Богословського храму – їхніх рук справа, проте споруда зводилася силами колишнього цукрового заводу. Був завод, і він спонсорував, тобто людям платили за те, що вони ходили на будівництво. Тепер ці люди кричать: «Ось, це ми будували», але це була просто їхня робота. Цукровий завод просто виписував рознарядку, вони ходили і отримували за це платню.

Люди ж, які брали участь саме своїми силами і фінансами, лишилися на нашому боці. І зараз виходить, що зовсім чужі люди зайшли в храм», – розповідає благочинний.

Справа навіть не в самому храмі чи володінні ним, головне завдання «ПЦУ» – вижити з села Українську Православну Церкву, каменю на камені не залишити від істинної віри.

Виявилося, що біля храму знаходяться два церковні будинки: новий, збудований не так давно, і старий, у якому зробили євроремонт. Коли в 2019 році гостро постало питання про володіння Іоанно-Богословським храмом, між «ПЦУ», канонічною Церквою та поліцією було досягнуто домовленості, що сам храм ніхто не чіпає, допоки йдуть суди. Громада УПЦ залишилася в будинку, де раніше жив настоятель, а прибічники «ПЦУ» забрали той церковний будинок, де була недільна школа – новий з хорошим ремонтом. Обидва будинки розташовані в одному дворі, лише по різні боки храму.

«За два з половиною роки у них не було жодної літургії», – зазначає отець Олег.

Захват Іоанно-Богословського храму с. Красносілка

«Вони («ПЦУ» – прим. ред.) готувалися перед самим приїздом Варфоломія влаштувати захват. Знову ж таки не вийшло, тому що на корупції впіймали старосту села. На зборах депутатів одноголосно вирішили зняти старосту з посади, тому й організації захвату не вийшло. А вже 3 вересня в нашому церковному будинку почали вікна ламати. Я одразу зателефонував начальнику поліції, на що він відповів: «Та ні, в селі все нормально, туди не треба їхати, там все добре». Я його запитав: «Якщо там все нормально і немає нічого, то чому два екіпажі поліції з самого ранку охороняють храм? Ми зараз збираємося і їдемо туди розбиратися, що там відбувається», на що отримав відповідь: «Не треба їхати, я сам все вирішу».

Коли ми під'їхали до храму, поліції там було чоловік 60, напевно. Усі найближчі райони з'їхалися. Тобто, вони очікували, що буде якесь серйозне протистояння чи бійка. Розкольники продемонстрували нам «право власності на майно та на комплекс будівель», хоча, наскільки мені відомо, ані на храм, ані на будинок жодних документів – техпаспорта чи іншої документації – немає, це самовільне будівництво. Тому свого часу ми не могли узаконити його. Як у «ПЦУ» отримали право власності – велика таємниця.

На даний момент у нас йдуть суди і служити нам зараз, у принципі, ніде. Ми будемо шукати хоча б тимчасовий будинок», – підсумував протоієрей Олег Мураховський.

Олена Сухиніна

Сюжет каналу ВИТРАЖИ: О вере в красках