Архієрей попередив матушок про небезпеку стати сучасними Далілами та Іродіадами.

Берегти православну віру, не відступати від Христа і підтримувати духовенство в часи нових гонінь на Церкву закликав жінок, мирянок та монахинь, митрополит Черкаський і Канівський Феодосій у проповіді, записаній в умовах домашнього арешту 30 квітня 2023 року, в Неділю жон-мироносиць.

Нижче наводимо текстовий фрагмент пастирського слова.

«Чи всі православні жінки є жонами-мироносицями? Ні, не всі. І сьогодні не всі, і раніше так було. Не всі жінки з оточення Христа, які слухали його проповідь, які їли хліби і наситилися – не всі ті жінки були мироносицями. Більшість з них відходили від Христа, коли наступав час випробувань. І сьогодні не всі, на жаль, жінки, навіть з нашого найближчого оточення є мироносицями.

У чому різниця між мироносицею і простою жінкою з гріховним серцем? У тому, що очищене для Бога серце – чисте, вдосконалене – ніколи не зрадить.

На жаль, сьогодні є жінки, які заходили раз-на-раз у церкву, колись навіть водили дітей, а сьогодні під впливом і під тиском пропаганди відійшли від Церкви.

На жаль, і в найближчому оточенні чоловіків, священства навіть, є такі дружини священиків, їх матері та доньки, які не є жонами-мироносицями. Вони не стільки підтримують своїх чоловіків, скільки намагаються, як свого часу Даліла чи Іродіада, зіштовхнути зі стежини спасіння.

Замість того, щоб допомагати чоловіку: «Отець, Господь все нам дасть, не переживай, не хвилюйся. Не бійся сказати правду, стояти за свою Церкву. Господь захистить і нас, і наших дітей обов’язково, якщо ми будемо іти за Ним». Ось замість того, щоб бути такою жінкою, дружиною, жоною-мироносицею, багато хто з оточення нашого духовенства жінок сидить в Інтернеті, щось пише, висловлює надвартісні ідеї як допомогти собі і чоловікові йдучи на черговий компроміс із ворогами Церкви. Головне, щоб їх не зачіпали, храм не забрали. Це – не жони-мироносиці, це сучасні Даліли та сучасні Іродіади.

А чоловіки віруючі, які слухають таких жінок, вони на дуже хибному шляху. Бо позбавлять такі жінки, як Даліла позбавила волосся і сили Самсона, і вас вашої сили, сили благодаті Святого Духа. Позбавлять! А, може, як Іродіада, і штовхнуть на злочин, і відсічуть вас від Тіла Христова.

Але таких меншість. А більшість – хто очищав всі ці роки своє серце молитвою і покаянням, хто кожної неділі, а то й кожен день, на службі Божій, хто з молитвословом у руках моляться і просять Бога, каються у своїх гріхах і розуміють у чому треба каятись. І в Інтернет не заходять, і телебачення не слухають.

А де максимальна концентрація таких жон-мироносиць, на яких тримається сьогодні віра наша православна і Церква? Коли навіть ми, чоловіки, наступники апостолів, духовенство, багато хто з нас, починаємо шукати компромісів: де ж поступитися, що ще зробити, щоби нас не чіпали? А може треба тут… а може треба ще кудись піти, а може треба просто «залягти на дно», щоб нас не чіпали?

Де максимальна концентрація сердечної віри, яка не думає як сховатися чи пристосуватися до сучасних ворогів Церкви, а йде з вірою за Христом знаючи, що рано чи пізно Господь врятує нас від ворогів і виведе на пажить вільну? Де максимальна концентрація очищених і вдосконалених перед Богом жіночих сердець? Звісно ж, у жіночих монастирях. І саме на жіночі монастирі ми спираємося, коли самим страшно і коли не знаємо як поступити.

І саме на жінках – на черницях, на молитовницях-мирянках – на справжніх жонах-мироносицях, Господь проносив у буремні роки Свою Церкву десятиліттями. Як це було і 100 років тому, на початку ХХ безбожного століття, так і зараз, без всяких сумнівів, Господь пронесе нашу Церкву над страшною прірвою, якої злякались багато хто навіть із духовенства, на ваших плечах, жінки-мироносиці – білі хустиночки, молитовниці, чорні хустиночки з очищеними і досконалими серцями.

Нехай Господь щиро благословить вас! Нехай Господь дасть вам вірити у все те, у що ми зараз злякалися і вірити. Нехай Господь через вас і нас, чоловіків і духовенство, ствердить у вірі та пророцтвах, у тих словах святих людей ХХ століття, які казали, що і цю прірву – прірву безбожжя, прірву нових гонінь, страшних, але недовгих, – ми обов’язково переживемо. І ми будемо вдячні вам. Бережіть віру, не відступайте від Христа, моліться за всіх нас, несіть свою чистоту як миро до Христа. А ми будемо йти разом із вами».