Не так давно журналістами був оприлюднений проект Концепції реформи Цивільного кодексу України, в якому, крім іншого, пропонується розглянути можливість легалізації евтаназії і, так званого, «асистованого самогубства», тобто, самогубства за допомогою інших людей.

Чи варто нагадувати, що для будь-якого християнина самогубство, це найтяжчий гріх.

За фактом будь-яке вбивство людиною людини є страшним гріхом, але за вченням Церкви ми знаємо, що немає такого гріха, в якому не можна було б покаятися. І тільки для самогубців шлях покаяння закритий, адже вбиваючи себе, людина йде у вічність нерозкаяним вбивцею. А покаяння можливо тільки тут, в земному житті. Тому нас не може не турбувати сама можливість узаконення самогубства в християнській країні.

Нам можуть заперечити: Церква відокремлена від держави, чому ж вона втручається в мирські справи? Церква не втручається в мирські справи хоча б тому, що втручатися можна тільки в щось, що не має до тебе ніякого відношення, щось стороннє. А Церква – це не чужорідна інстанція. Церква – це, перш за все, суспільство віруючих людей, які є повноцінними громадянами своєї держави. І тому Церква, роблячи подібні зауваження, тим самим проявляє свою турботу про кожного члена свого тіла. Адже для Церкви важливий кожен її віруючий, заради якого Господь Ісус Христос приніс Себе в жертву. І якщо ми говоримо про згадану реформу, ми не можемо не відчувати тривогу. Адже дане рішення було прийнято вузькою групою людей, без винесення на обговорення широкої громадськості. І це не перша така ініціатива. Зараз приймається багато дивних законів, як наприклад, легалізація використання т.зв. «легких наркотиків» формально «в медичних цілях» (але ми всі прекрасно розуміємо, скільки лазівок для зловживань дають непродумані закони). Так і тут – які зловживання і беззаконня можуть статися при формальній легалізації «асистованого самогубства». Зараз же, коли народ переживає не найкращі економічні часи, такі проекти виглядають просто зухвало.

Мені здається, що подібні проекти в даній ситуації і без всебічного обговорення в суспільстві взагалі не повинні з'являтися. Зараз першочерговий обов'язок влади – полегшити долю простих людей, допомогти їм впоратися з проблемами, викликаними кризою, а не штовхати до самогубства, нехай і «легального». Нагадаю, що кожного з нас в кінці нашого життєвого шляху буде судити Господь. І це добре б пам'ятати всім можновладцям.

Записала Наталя Горошкова