Вже неодноразово піднімалося питання про панікерів, які наполегливо отруюють життя і собі, і оточуючим. На жаль, такі настрої зустрічаються і у тих, хто вважає себе віруючими і навіть формально церковними.

Життя християнина, це перш за все боротьба з власними пристрастями і гріхами, це справа спасіння душі і возз'єднання з Богом. У панікерів все не так. Їм постійно потрібно рятувати не себе в Церкві, а саму Церкву. Від справжніх або вигаданих ворогів, від прийдешніх бід та іншого. І кожен день у них приносить нові біди і небезпеки для Церкви.

Давайте згадаємо, скільки разів за останні роки Церкву «ховали» і порівняємо з тим, як Церква живе зараз.

Ось скоро вже три роки буде з того моменту, як Константинопольський патріарх Варфоломій видав свій томос українським розкольникам. Скільки тоді прорікалося похмурих «пророцтв».

А що змінилося за цей час за фактом? Українська Православна Церква, як істинна Церква Христова виконувала і виконує свою місію зі спасіння людських душ, місію з розради стражденних і підтримки слабких, місію миротворчості…

У нас як захоплювали храми до Томосу, так і зараз захоплюють. Але Церква, тим не менш, продовжує рости і зміцнюватися. І церковний народ її не залишає.

Або, ось, зовсім вже недавно яких бід і жахів чекали від візиту патріарха Варфоломія до Києва. Мовляв – бути біді, тепер вже точно люди покинуть храми канонічної Церкви і підуть в розкол. Хіба це сталося?  Чим більше брехні, тим гостріше віруючий відчуває істину.

Будемо пам'ятати, що Господь Ісус Христос – Глава Церкви і єдино Він захистить її і вбереже. У Його руках долі людей і світу. Потрібно слухати Божих слів і пророцтв, а не довіряти «проповідникам» нових лих і катастроф. Не варто йти на поводу панікерів, поширювати чутки, плітки і сіяти паніку.

Мета таких дій аж ніяк не в порятунку Церкви, а в самому процесі поширення паніки.

Тут закономірно виникає питання: а може і зовсім не варто боятися, панікувати і поширювати паніку? Що говорив прп. Серафим Саровський? «Врятуйся сам і навколо тебе врятуються тисячі» – врятуйся, а не панікуй. У цьому суть нашого служіння.

Панікерство і віра – несумісні. Церковною людиною керує Святий Дух. І справжнього християнина ніякі найбільш тривожні чутки і лиха не повинні вибивати з колії. Не повинні відволікати від головного, від єдиного на потребу. І якщо ми, перш за все будемо виконувати Божі заповіді – то нас нічого в цьому світі не зможе налякати. Адже якщо з нами Бог – хто проти нас?

Записала Наталя Горошкова