Зараз, коли Церква переживає разом зі своїм народом тяготи та прикрощі війни, становище посилюється ще й переслідуваннями, які дедалі більше нагадують систематичні гоніння.

Крім захоплень церков, обшуків, погроз та різних санкцій, віруючі – як духовенство, так і миряни – піддаються витонченим приниженням та образам. Як до цього ставитися?

Якщо йдеться про образу нас особисто, ми повинні прийняти це зі смиренністю та лагідністю. Хоча в наш час це не вважається нормальним. Навпаки, сьогодні в усьому світі прийнято ображатися з приводу, часто цілком надуманого, вичавлюючи максимум вигоди. Зрозуміло, це не є  християнська реакція.

Як правильно реагувати, нам служить приклад Самого Господа, коли первосвященики та фарисеї наклепували на Нього перед Пилатом:

«І первосвященики звинувачували Його багато в чому. А Пилат знову спитав Його: Ти нічого не відповідаєш? бачиш, як багато проти Тебе звинувачень. Але Ісус і на це нічого не відповів, тому Пилат дивувався» (Мк 15:3–5).

Звичайно, жодна душа людська не може внутрішньо хоч трохи не обуритися, коли на неї виливають божевільні та безглузді вигадки. Саме серце протестує проти неправоти та несправедливості. Але яка б не була несправедливість, і її треба стерпіти, як і будь-які інші випробування, послані нам згори.

«При зустрічі наклепу, образ і нападок не звертай уваги на те, наскільки неправі ті, що заподіяли їх тобі, а на тому одному встановися увагою, що Бог для твого блага попустив тобі це зустріти і що ти цього блага себе позбавиш, якщо допустиш нетерплячість, роздратування і гнівливість з цієї нагоди» ‒ каже прп. Никодим Святогорець.

Або, як писав прп. Феодор Студит, який сам переніс безліч гонінь від єретиків: «Зневажання і осоромлення падають на того, хто вивергає їх, а хто безпристрасно приймає їх, тому належить перемога».

Але зовсім інша ситуація, коли образа та наклеп виливається на саму Церкву Христову та Самого Трііпостасного Бога. І ось тут ми вже не можемо мовчати. Ми повинні, наскільки це можливо, захистити Церкву – тіло Христове від наруги наклепників. І для цього в будь-якій правовій державі, якщо вона такою себе вважає, є всі законні кошти, якими ми маємо право скористатися. Тим більше, коли злість і ворожість наклепників порушують законодавство цієї самої держави.

Однак і в цьому випадку наше цілком обґрунтоване і праведне обурення не повинно бути опоганене злобою. Давайте придивимося до особистості тих, хто зараз поносить Церкву та її служителів. Вони воістину заслуговують на жалість. Тим більше що багато хто з них, вправляючись у шаленій «дотепності», насправді не говорять від власного серця, а просто виконують замовлення. На жаль, нині багато людей говорять не те, що думають, а те, за що платять. І тим сумніший їхній шлях. Адже всі ми знаємо долю нерозкаяних хулітелів і осквернителів святинь.

І тому дуже важливо не піти на поводу у почуттів, хай і справедливих, і, наскільки це можливо, з Божою допомогою, помолитися за цих нещасних людей, про їхнє розуміння і покаяння. Добре про це сказав свт. Іоанн Златоуст, який також переніс наклепи і гоніння: «Коли хтось ображає тебе, дивись не на кривдника, а на демона, що рухає їм, і весь свій гнів вилий на цього останнього, а того, хто збуджується ним, навіть пошкодуй».

Записала Наталя Горошкова