Митр. Антоній (Паканич): Як правильно зустріти Новий рік

Найближчими днями переважна більшість народу відзначатиме громадянський Новий рік.

Дивно, але ця тяга будь-що-будь відзначити Новий рік застіллям з рясною випивкою (навіть не дивлячись на війну, на фінансові проблеми, на періодичну відсутність електроенергії) невикорінна у народі.

Психологічно це можна пояснити: у критичних ситуаціях люди хапаються за якісь звичні атрибути «нормального життя». Це такий варіант психологічного захисту, хай і вельми ілюзорний.

Але проблема не тільки в спробі ненадовго уникнути реальності. Проблема такого бурхливого святкування саме Нового року завжди одна й та сама: неадекватно завищені очікування та майже обов'язкове розчарування після.

Щороку 31 грудня, збираючись за святковим столом, люди «проводжають» старий рік, бажаючи, щоб «він забрав із собою все погане», а новий, очікувано, має «принести все хороше». Але так не відбувається. У цьому сенсі останні роки є найбільш показовими.

Давайте просто згадаємо. Ще недавно нам здавалося, що життя важке і Нового року всі чекали з певними надіями – але він прийшов і приніс із собою безпрецедентні карантинні заходи з усім супутнім. Варто було б побажати, щоб це все припинилося і це припинилося, але прийшло ще більш велике лихо – війна…

І зараз будь-який тверезий об'єктивний погляд не бачить приводу для оптимізму. Хоча, без сумніву, і цього разу всі будуть пити за Новий рік, який має бути кращим за старий. Але чи буде?

За невиправданими очікуваннями завжди слідує розчарування та зневіра. І все тому, що люди сподіваються на Новий рік. Вдумаємося – сподіваються на просту астрономічну зміну циклу звернення Землі навколо Сонця. Це так нагадує надію язичників на явища природи, в яких вони бачили прояви волі хибних богів.

Кому як, але християнам треба сподіватися лише на Господа. Цілком можливо, що наступний рік принесе нам ще більші випробування, ніж попередні. Вже цього року Церква зіткнулася з тиском, який дедалі більше нагадує гоніння від безбожної радянської влади у перші десятиліття після революції. Але це не привід для малодушності чи страху. Церква це вже проходила.

Навпаки, зараз як ніколи всім православним християнам, які страждають від несправедливих гонінь, які страждають від війни, треба об'єднатися. Об'єднатися у своїй любові до Господа та ближнього. Об'єднатися у своїй довірі до Божого Промислу і віддатися Його милосердю.

Роки приходять і минають, а Господь із нами завжди. Так увійдемо ж у наступний рік разом із Ним.

Записала Наталя Горошкова

Социальные комментарии Cackle